Розділ 2. Об’єкт досліджень

2.1 Ботанічна і біологічна характеристика кукурудзи.

Кукурудза (Zea mays L.) – важлива кормова культура, що вирощується на зерно силос і зелену масу. Є однодомною, роздільностатевою, перехреснозапильно однорічною рослиною.

За своїми біологічними особливостями кукурудза теплолюбна культура відноситься до пізніх строків сівби. Оптимальні умови для проростання насіння складаються при прогріванні грунту на глибину загортання насіння – в Степу це 5-7 см, в Лісостепу – 4-5 см [44] на 10-12^ОС.Оптимальний тепловий режим для кукурудзи складається тоді, коли середньодобова температура повітря в періоди „сівба–сходи”, „сходи–викидання волоті”, „викидання волоті–формування зерна”, „налив–повна стиглість зерна” знаходяться відповідно в межах 13-16, 20-22, 24 і 20-22^ОС.

Порівняно з іншими зерновими кукурудза вважається посухостійкою культурою. Проте відносно висока продуктивність даної культури супроводжується значним споживанням води при формуванні врожаю. Сумарне водоспоживання в кукурудзи коливається в широкому діапазоні – від 300 до 400 мм. Рівень урожайності кукурудзи в значній мірі визначається як запасами ґрунтової вологи на початку вегетації, так і кількістю опадів за травень-серпень. В Лісостепу України середньобагаторічні запаси доступної для рослин води в метровому шарі грунту на час сівби складають 160 мм, чого цілком достатньо для кукурудзи на початкових етапах розвитку.

На відміну від більшості зернових культур кукурудза потребує посиленого мінерального живлення аж до дозрівання. Кукурудза відноситься до культур, яка слабкіше від інших зернових реагує на попередники.

2.2. Матеріали

Ознака зросла волоть була представлина зразком № 103 та бек росними матеріалами. При вивчені успадкування ознаки зросла волоть схрещування проводили із лінією П346зМ. Тест на алельність ознаки зросла волоть приводили із зразком С-11, який має ген adl. Зразок С-11 отримали із ВІР[4, 6]

РОЗДІЛ 3.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Характеристика грунту

Характерною ознакою грунтового потенціалу природно-кліматичних зон вирощування кукурудзи в Україні є велика строкатість грунтових відмін, мінливість фізичних та агрохімічних властивостей. Найбільше поширення мають чорноземи (типові, лучні, реградовані, звичайні, південні тощо). На цих грунтах щороку розміщується більше двох третин посівів кукурудзи.

Дослідження проводились у 2010-2012 р.р. на дослідному полі Уманського національного університету садівництва, розташованого в Маньківському природно-господарському районі Середньодніпровсько-Бузького округу Лісостепової Правобережної провінції України, з географічними координатами за Гринвічем 48° 46’ північної широти, 30° 14’ східної довготи, висота над рівнем моря 245 м.

Грунт дослідного поля - чорнозем опідзолений малогумусний, важко суглинковий, з невисоким вмістом гумусу - 3,31% і грудкувато-пилуватою структурою. Грунт має слабко кислу, близьку до нейтральної реакцію грунтового розчину (рН 6,5 - 6,7 ), та високу водопроникність. За вмістом легко гідролізованого азоту, відноситься до слабко забезпечених (100 мг/кг ґрунту), а за вмістом рухомих форм фосфору і калію - до середньо-забезпечених (80 - 130 мг/кг грунту). Територія дослідного поля представляє собою вирівняне, підвищене плато водорозділу рік з пологими схилами, (2 - 3°) південно-східної і північно-західної експозиції. За кількістю опадів, район характеризується періодичними посухами (2 - 3 роки за десятиріччя є посушливими) і відноситься до зони нестійкого зволоження