- •Інститут міжнародних відносин
- •В міжнародних відносинах конспект лекцій
- •6.030500 «Міжнародна інформація»
- •Тема 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень 5
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень 25
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин 39
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин 46
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень 54
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
- •Передмова
- •Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
- •1.1.2. Класифікація політичних рішень
- •1.1.3. Підготовка політичного рішення
- •1.2. Особливості прийняття політичного рішення
- •1.2.1. Боротьба за прийняття політичного рішення в офіційних органах
- •1.2.2. Легітимність рішення
- •1.2.3. Лобізм та групи тиску при прийнятті політичних рішення
- •1.2.4. Вплив поведінки відхилу на політичне рішення
- •1.2.5. Вплив прийнятого політичного рішення на можливий розвиток політичної ситуації в країні
- •Тема 2. Загальні принципи теорії прийняття політичних рішень
- •2.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.1. Основні категорії теорії прийняття політичних рішень
- •2.1.2. Класифікація задач прийняття політичних рішень
- •2.2. Основні концептуальні підходи до процесу прийняття рішень у контексті політичного аналізу
- •2.2.1. Визначення поняття „політичний аналіз” та „прикладний політичний аналіз”
- •2.2.2. Проблемне поле „Теорії прийняття політичних рішень”
- •2.2.3. Основи мережевого підходу до теорії прийняття політичних рішень
- •Тема 3. Теорія підтримки прийняття політичних рішень у контексті аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин
- •3.1. Системний підхід до політичного аналізу зовнішньої політики та міжнародних відносин (етап постановки задач для прийняття політичних рішень)
- •3.2. Концепція „аналітичних полів”. Поле об’єктних обмежень
- •1. Збір інформації
- •3. Виявлення домінант
- •Тема 4. Методи критеріального аналізу систем міжнародних відносин
- •4.1.Однокритеріальні та багатокритеріальні методи структурування множини альтернатив. Множина Еджворта - Парето
- •4.1.1. Некритеріальні методи
- •4.1.2. Структурування альтернатив за допомогою критеріїв
- •4.1.3. Множина Еджворта-Парето
- •4.2. Аналітичний рейтинг рангового типу як засіб дослідження системи міжнародних відносин
- •Тема 5. Методи експертних оцінок та голосування в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1. Методи колективних та індивідуальних експертних оцінок в теорії прийняття політичних рішень
- •5.1.1. Основні характеристики методів експертних оцінок
- •5.1.2. Методи колективної роботи експертів
- •5.1.3. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи
- •5.2. Використання експертних оцінок при прийнятті політичних рішень
- •5.3. Методи голосування як засоби політичного аналізу системи міжнародних відносин
- •5.3.1. Парадокс Кондорсе
- •5.3.2. Правило більшості голосів
- •5.3.3. Метод Борда
- •5.3.4. Модифіковані методи голосування
- •5.3.5. Аксіоми Ерроу
- •Змістовний модуль іі. Прикладні методи та моделі прийняття рішень тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин
- •6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики
- •6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій
- •Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень
- •7.1.Основні положення і поняття теорії ігор
- •7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах
- •7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою”
- •Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах
- •8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень
- •8.1.1. Параметри сітьової моделі
- •8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом
- •Джерела інформації основна література
- •Додаткова література
- •Ресурси інтернет
Тема 6. Методи дерева цілей та аналізу ієрархій при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносин 72
6.1. Особливості застосування методу дерева цілей в дослідженнях міжнародних відносин та зовнішньої політики 72
6.2. Основні принципи використання методу аналізу ієрархій 79
Тема 7. Методи теорії ігор при прийнятті політичних рішень 83
7.1.Основні положення і поняття теорії ігор 83
7.2. Особливості рішення матричних ігор з двома ігроками та можливості їх застосування в сфері прийняття політичного рішення в міжнародних відносинах 85
7.3. Прийняття рішень в умовах ризику. Особливості „ігор з природою” 92
Тема 8. Методи мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень в міжнародних відносинах 95
8.1. Основні етапи та особливості використання мережевого аналізу при прийнятті політичних рішень 95
8.1.1. Параметри сітьової моделі 98
8.1.2. Розрахунок параметрів часу сітьового графіку чотирьохсекторним способом 99
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ 101
Передмова
Навчальна дисципліна «Теорія прийняття рішень в міжнародних відносинах» є нормативною дисципліною освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» зі спеціальності «міжнародна інформація» напряму підготовки 0305 – «міжнародні відносини».
Навчальна дисципліна «Теорія прийняття рішень в міжнародних відносинах» має за мету ознайомити студентів з особливостями практичного використання методів та моделей прийняття політичних рішень в міжнародних відносинах та надати їм знання, уміння, навички прийняття ефективних політичних рішень в різних галузях міжнародної співпраці та дослідження міжнародних відносин.
Навчальна дисципліна «Теорія прийняття рішень в міжнародних відносинах» базується на дисциплінах: «Математичні основи інформаційних технологій», «Основи міжнародних інформаційних відносин», «Системний аналіз».
Змістовий модуль І. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ВАРІАНТІВ ВИБОРУ (АЛЬТЕРНАТИВ) ТА ВИРОБЛЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО політичного РІШЕННЯ АБО МНОЖИНИ ЕФЕКТИВНИХ РІШЕНЬ
ТЕМА 1. Особливості та механізми прийняття політичних рішень
1.1. Поняття та підготовка політичного рішення
1.1.1. Сутність політичного рішення
Постановка проблеми політичного рішення є закономірним результатом попереднього розвитку політичної науки та досліджуваних нею питань. Незалежно від трактовки предмету політології - влада, держава, політична культура - у будь-якому випадку поняття політичного рішення включене в проблематику політології.
Влада та її здійснення обов'язково передбачають політичні рішення як акти державної волі, що транслюються з верхніх рівнів влади до підпорядкованих. Дослідження державності ставить питання про політичне рішення як регулятор внутрішніх і міжнародних відносин, про джерело політичного рішення в системі розподілу влад, про механізм його прийняття тощо.
При визнанні політичної культури предметом політології політичне рішення є важливим видом політичної діяльності. Його прийняття впливає на утворення поля політичних ситуацій та розвиток політичних відносин.
До необхідності постановки проблеми політичного рішення як самостійної, політологія, насамперед американська, приходить у 60 - 70-х роках нашого століття. Проте підготовча робота й опосередковане обговорення цього питання здійснені ще класиками політології.
Проблема політичного рішення може ставитися й вивчатися повноцінно лише в демократичній системі влади, коли з політичного рішення знімаються "невимірювальні" та "ірраціональні", за висловом французького політолога М. Дюверже, характеристики традиційного й харизматичного панування.
За умов демократії підготовка й розробка політичного рішення є відкритим процесом із різною мірою легальності залежно від системи демократії, традицій, політичних лідерів тощо. Легальність процесу дає змогу вести раціональне дослідження й говорити про можливості побудови моделі прийняття політичного рішення в демократичній системі влади.
Усю множину рішень можна поділити на дві великі групи:
рішення, що безпосередньо торкаються інших людей;
рішення, що пов'язані зі ставленням людей до природи й речей.
До першої групи відносяться рішення в сфері управління суспільством, отже, і політичні.
Рішення розрізняються й за характеристикою суб'єкта:
офіційні (приймаються від імені того чи іншого органу управління);
неофіційні (приймаються окремою людиною в межах наданої їй суспільством свободи).
Істотними ознаками офіційного рішення є його директивність і загальнообов'язковість.
Політичне - це специфічна модальність соціального, що виникає на рівні державної влади, при конкуренції політичних груп за владу, в міжнародних відносинах. Не завжди соціальне явище чи процес містять у собі політичне, а тільки на тому рівні, де спілкування та взаємодія прошарків і груп суспільства переростає в конкуренцію, боротьбу за владу в державі чи активний вплив на державну владу. Адже боротьба за владу в межах будь-якої промислової компанії, підприємства - це не політична боротьба, хоча опосередковано вона може впливати на політичну сферу. І рішення, які приймаються в цьому випадку не є політичними.
Тісний зв'язок економіки й політики ставить проблеми визначення політичного рішення, а також його відмінностей від неполітичного (управлінське рішення в економіці, сфері культури тощо). Традиційним у вітчизняній політичній науці є розуміння політики як сфери діяльності, пов'язаної з відносинами між класами, націями, партіями та іншими соціальними групами, причому головний зміст цієї діяльності - завоювання, втримання й використання державної влади. Політика постає як обумовлена економікою, а політичний інтерес суб'єкта боротьби завжди виражає його економічний інтерес, навіть коли економічний інтерес суб'єктом не усвідомлюється.
Структура політичного рішення повинна аналізуватися в тісному зв'язку з перебігом політичного процесу й особливостями політичної системи. Під структурою політичного рішення розуміється послідовний розвиток елементів політичного рішення в складній системі політичної влади від постановки проблеми до її вирішення. Структурою політичного рішення є схематична фіксація основних елементів механізму вироблення та прийняття рішення. Вона може бути представлена таким чином:
1. Оцінка ситуації суб'єктом державної влади.
2. Виявлення проблеми в об'єкті влади чи в структурі суб'єкта (саморефлексія).
3. Постановка проблеми в законодавчому порядку.
4. Розробка проблеми експертами.
5. Обговорення та прийняття в законодавчому порядку.
Політичне рішення - це акт, здійснюваний суб'єктами політичного процесу (політичними лідерами, керівними органами), у якому на основі аналізу інформації, існуючих інтересів, потреб, можливостей їх задоволення формулюються завдання, обов'язкові для членів даної соціальної спільності. Політичне рішення націлене на організацію практичної діяльності заради досягнення мети, на погодження функціонування окремих ланок соціальної системи.
Політичне рішення слід розуміти як процес, у якому елементи структури, розвиваючись послідовно, передають накопичену інформацію та вироблені команди один одному. Саме політичне рішення є елементом політичного процесу й не може знаходитися в статичному стані.
Політичне рішення постає своєрідною віхою розвитку політичного процесу. Рішення - це результат попередніх подій, що викликали проблему, на яку спрямоване рішення. І рішення є джерелом наступних подій, подальшого розвитку політичного процесу. Тобто рішення - це можливий пункт переломлення подій.
