- •7. Завдання та функції науки кп.
- •9. Історичні етапи розвитку науки кп.
- •11Тенденціі розвитку конституційного права України на сучасному етапі. ...
- •12. Понятие и задачи учебной дисциплины конституционного права.
- •20. Критерії класифікації конституційно-правових норм. Види.
- •21. Класифікація і характеристика інститутів конституційного права України.
- •37 40. Поняття і види конституційного контролю.
- •64. Суб'єкти конституційно-правових відносін
12. Понятие и задачи учебной дисциплины конституционного права.
Конституційне право України як навчальна дісціпліна вікладається в державних и недержавних юридичних вузах, на юридичних факультетах, ее ОБСЯГИ и Зміст візначаються Навчальна програма, Які розробляються кафедрами и затверджуються Вчене радами вузів и факультетів. Як навчальна дісціпліна вона має вужчий Зміст, аніж однойменна наука, и спрямована на Розкриття основних зрозуміти и змісту предмета Конституційного права України як Галузі и науки, вісвітлює методологію науки, Розвиток науки Конституційного права на сучасности етапі, розкриває основні положення вчення про Констітуцію; Функції, принципи, юридичні Властивості конституції, ее мову и стиль, порядок Прийняття и Зміни, Аналізує Особливості констітуційніх норм и констітуційніх інстітутів, Дає Загальну характеристику чінної конституції України, розкриває основні положення Конституційного договору между Верховною Радою України и Президентом України, Концепцію Нової конституції України.
До Завдання Конституційного права як навчальної дісціпліні такоже захи Розкриття основ Конституційного ладу и его захисту, конституційно-правового закріплення суверенітету українського народу, політічного та ідеологічного плюралізму, Народовладдя, констітуційної відповідальності, поділу власти и взаємодії Владніл структур, закріплення верховенства права, роз'яснення Положень верховенства конституції України, прямої Дії констітуційніх норм, Підстави Дії на территории України міжнародніх договорів, конституційно-пра-вових основ проведення мовної політики ТОЩО. Конституція Вперше на констітуційному Рівні закріпіла положення про будинок ті, что держава спріяє консолідації та розвітку української нації, ее історічної свідомості, традіцій й культура, а такоже розвіткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всех корінніх народів и національніх меншин України. Україна дбає про удовольствие національно-культурних и мовних потреб украинцев, Які прожівають за межами держави.
13. Понятие и принципы методологии конституционной науки и практики.
Страктура.
Кожна суспільна наука має свій методологічний інструментарій, за допомогою якого вона вивчає відповідні відносини і дає пропозиції практиці.
Метод науки - це сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують придбання об'єктивних достовірних знань.
Методологія науки - вчення про методи пізнання конституційно-правових реалій, теоретичне обгрунтування методів і способів пізнання цих реалій, якими користується наука конституційного права України.
Структуру методології науки складають такі елементи:
1) принципи (основи для використання методів наукового пізнання)
2) загальнонаукові методи (стосуються всіх наук; діалектичний, синергетичний і системний (системного аналізу))
3) приватні методи наукового пізнання (конкретні; застосовуються до конкретних наук)
4) спеціальні (є додатковими, допоміжними)
5) методики (виділяють деякі автори)
.
15. Загальнонаукові методи пізнання в конституційному праві. Проблема використання методологічного інструментарію філософських систем у конституційному праві.
Традиційно провідним в юриспруденції є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної).
Діалектика - це вчення про найбільш загальні закономірності т зв'язках становлення і розвитку, буття і свідомості.
Діалектика грунтується на 3х основних законах:
1) Закон єдності і боротьби протилежностей;
2) Закон переходу кількісних характеристик у якісні.
3) Закон заперечення заперечення.
А) Протилежності перебуваючи в боротьбі дають новий результат.
Б) Збільшення кількості нормативно-правових актів призводить до зменшення якості правового регулювання.
Діалектичний метод дає можливість всебічно проаналізувати явища - виявити їх генезис, еволюцію, ознаки, зміст і форму
Метод соціальної синергетики (нова, постнеоклассіческая методологія) виступає на тій стадії, коли не сформувалися категорії і поняття, тобто дія діалектичного методу ще не настав.
Синергетика - це нове розуміння процесів розвитку, яке базується на виявленні законів еволюції і самоорганізації.
Початок терміну поклали німецькі фізики Г. Хакен та Р. Грехем в результаті вивчення лазерів в 1968-1970 рр..
Синергетика базується на 3зхосновних поняттях:
1) Відкритість - здатність системи постійно обмінюватися речовиною з навколишнім середовищем і внаслідок цього згладжувати структурні неоднорідності всередині системи.
2) Неврівноваженість - стан відкритої системи, при якому відбувається зміни її структури і характеру функціонування.
3) Нелінійність означає непередбачену реакцію системи на зовнішній чинник.
Визначальним у пізнанні явищ держави і права є системний метод. Вона дає можливість позанать цілісність системи явищ в єднанні різноманітних державно-правових явищ, які набувають нові якості, відсутнє при їх існуванні в роз'єднаному положенні. Завдяки йому можна простежити зв'язки державно-правових інститутів один з одним і зовнішнім середовищем.
Крім цих методів виділяють ще такі спеціальні методи:
1) Математичний
2) Кібернетичний
3) Статистичний
16. Частнонаучние методи наукового дослідження конституційних процесів.
1) Конкретно-соціологічний:
Використовує всі способи соціології:
• Анкетування
• Опитування
• Інтерв'ювання
• Спостереження
2) Статистичний метод - дослідження статистичних даних.
3) Порівняльно-правовий (компаративістський) -
4) Метод правового моделювання - дозволяє передбачити наслідки впровадженням моделей.
5) Формально-логічний (догматичний) допомагає зрозуміти і оцінити норму. Допомагає сформулювати визначення юридичних понять, провести їх опис, класифікацію та систематизацію.
17. Значення компаративістському дослідження в конституційному праві.
Компаративізм у галузі конституційного права - один з перспективних напрямків державознавства.
Національне конституційне право завжди розвиває ті чи інші ідеї, формує конституційні інститути з урахуванням позитивної або негативної практики зарубіжного конституційного будівництва. Праці дореволюційних російських учених-государствоведов завжди відрізнялися широтою
порівняльно-правового кругозору, відсутністю національної замкнутості.
У порівняльному плані оцінюються нормативні правові акти різних країн світу, держав, що входили до складу колишнього Союзу РСР. Аналіз конституційно-правового законодавства останніх має особливе значення в силу близькості вихідних засад, на яких починали формуватися їх
самостійні правові системи.
18. Поняття норми конституційного права. Основні властивості конституційно-правових норм. Особливості.
Конституційно-правові норми - це встановлені чи санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права.
Особливості:
1) відрізняються змістом, тобто сферою відносин на регулювання яких вони напрвлена.
2) відрізняються джерелами свого закріплення
3) своєрідність видів
4) установчий х-р, які у них розпоряджень
5) особливий механізм реалізації
6) специфічний х-р суб'єктів, на регулювання відносин яких конституційно-правові відносини
7) особливість структури норм КП
19 Структура норми конституційного права: поняття, характеристика елементів.
Норма права - це закріплене в законі правило поведінки, виконання якого забезпечується силою держави.
Гіпотеза (якщо ...) - це частина правової норми, в якій визначаються умови, обставини, за наявності яких норма підлягає застосуванню.
Диспозиція (то ...) - елемент юридичної норми, який містить саме правило поведінки і вказує на те, яким може і яким має бути це поведінка, якому повинні слідувати учасники правовідносин, встановлює суб'єктивні права і обов'язки адресатів.
Санкція (інакше ...) - елемент юридичної норми, який вказує на правові наслідки недотримання встановлених вимог, як правило, несприятливі для правопорушника (заходи державного примусу, заходи юридичної відповідальності, покарання).
).
