2. Методичні рекомендації до підготовки і захисту дипломної роботи

Виконання і захист дипломних робіт є заключним етапом навчання слухачів в Університеті та має за мету :

систематизувати, закріпити і покращити теоретичні знання слухачів зі спеціальності «Практична психологія» та розвинути навички використання їх під час прийняття конкретних рішень з проблем забезпечення пожежної безпеки, запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

розвинути навички самостійної роботи слухачів з нормативною, довідковою та спеціальною літературою, методами досліджень під час вирішення проблем, що розробляються у дипломній роботі ;

оцінити готовність слухачів до прийняття самостійних рішень, їх обґрунтування і захисту.

Тематика дипломних робіт повинна бути актуальною, відповідати сучасному рівню та перспективам розвитку науки та техніки, реальним задачам, які вирішують підрозділи ДСНС України. Теми дипломних робіт формують випускаючі кафедри Університету з урахуванням пропозицій науковців і практичних психологів підрозділів ДСНС України.

Рішення про виконання дипломної роботи приймається на засіданні кафедри із затвердженням теми.

Курсант (студент, слухач) до 15.11 повинен визначитись із темою і звернутись із рапортом (заявою) на ім’я завідувача кафедри де вказати тему і наукового керівника із погодженням у наукового керівника (додаток №5).

Закріплення дипломників за кафедрами проводиться у термін:

для випускників денної форми навчання – до завершення теоретичного курсу навчання у першому семестрі (грудень місяць) підготовки фахівців за освітньо-професійною програмою підготовки спеціаліста на основі базової вищої освіти;

У цей термін кафедри повинні визначити керівників дипломних робіт, видати курсантам (студентам) завдання на збір матеріалу для визначення теми дипломного проекту, надати до навчально-методичного відділу інформацію про закріплення науково-педагогічного персоналу для керівництва дипломним проектуванням та студентів і курсантів.

Збір матеріалу для визначення теми дипломної роботи проводиться слухачами відділення заочного навчання протягом передостаннього семестру, а випускниками денної форми навчання ,– починаючи з навчальної практики на посадах, що заміщуються фахівцями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

Підготовка дипломної роботи курсантами і студентами проводиться під керівництвом керівника дипломного проекту.

Керівниками дипломних робіт призначаються професори, доценти та інші найбільш досвідчені науково-педагогічні працівники кафедри та Університету.

Протягом останнього семестру кафедрами здійснюється остаточне визначення тем дипломного проектування, які затверджуються разом з керівниками наказом ректора Університету (табл. 1):

Табл. 1

№ з/п	Прізвище, ім’я, по батькові дипломника	П. І. Б. керівника	Тема
1	2	3	4

Протягом тижня з часу затвердження тем і керівників дипломнику видається завдання на дипломну роботу за формою, наведеною у додатку № 1.

За рішенням керівника дипломного проекту кафедрою можуть бути залучені консультанти з окремих розділів проекту за рахунок загального ліміту часу, відведеного на дипломного проектування.

Консультантами призначаються особи науково-педагогічного складу суміжних кафедр, а також провідні фахівці підрозділів ДСНС України або інших установ. Контроль консультування обов’язкових розділів покладається на начальника кафедри. Прізвища консультантів вказуються у завданні на дипломне проектування.

Для виконання дипломної роботи спеціаліста навчальним планом відводиться 16 тижнів, які складаються з проходження стажування (4 тижні) та безпосереднього виконання дипломної роботи в Університеті (12 тижнів).

Щотижнево керівники оцінюють відсоток виконання роботи дипломником та надають відповідні дані до навчально-методичного відділу.

За місяць до початку захисту дипломних робіт кафедрами складаються списки рецензентів та надають відповідні дані до навчально-методичного відділу..

Рецензентами можуть бути професори, доценти, старші викладачі інших ВНЗ, провідні фахівці ДСНС України та установ, пов’язаних з тематикою проекту. Склад рецензентів затверджуються першим проректором Університету.

За 15 діб до захисту дипломна робота разом з висновком керівника проектування (додаток №3) повинен бути поданий рецензенту для вивчення та підготовки рецензії ( додаток №4 ). У рецензії повинні бути відображені питання актуальності теми, рівень розкриття питань завдання на дипломне проектування, позитивні сторони та недоліки проекту, оцінка рівня професійної підготовки дипломника. У висновку надається оцінка, на яку заслуговує проект, та пропозиція щодо присвоєння кваліфікаційного рівня (додаток №4).

До захисту допускаються дипломні роботи, які отримали рецензію та відгук керівника.

Негативна рецензія не є підставою для відхилення проекту від його захисту.

Закінчена дипломна робота подається слухачем керівникові з підписами консультантів та рецензією. Після перевірки документів керівник подає проект начальникові кафедри для прийняття рішення про допуск до передзахисту.

Передзахист дипломних робіт на кафедрі проводиться не пізніше, ніж за 7 діб до офіційного захисту, після чого проект затверджується начальником кафедри та за його висновком допускається до захисту державній екзаменаційній комісії (додаток №1).

Якщо дипломна робота не була надана на передзахист і не було отримано узгодження начальника кафедри, проект може бути допущений до захисту тільки після отримання додаткової рецензії начальника кафедри .

У випадку, коли дипломна робота не підготовлена і начальник кафедри не знаходить можливості допустити слухача до захисту, питання розглядається на позачерговому засіданні кафедри та матеріали подаються державній екзаменаційній комісії (не пізніше ніж за добу до дня офіційного захисту).

Не пізніше двох днів до початку захисту дипломних робіт у державну комісію подаються матеріали:

виконаний дипломна робота з висновком начальника випускної кафедри про допуск слухача до захисту;

письмовий відгук керівника з характеристикою діяльності випускника під час виконання дипломної роботи;

письмова рецензія на дипломну роботу .

Захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше, ніж половини її складу. Тривалість захисту однієї роботи, як правило, не повинна перевищувати 30 хвилин. Для розкриття змісту дипломного проекту слухачу надається не більше 15 хвилин.

Результати захисту дипломних робіт оцінюються за 4-х бальною системою (2,3,4,5 балів).

У випадку, коли захист дипломної роботи визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може слухач подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він повинен опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою навчального закладу.

Оцінки захисту дипломні роботи оголошуються у день їх захисту після оформлення відповідного протоколу засідання державної екзаменаційної комісії.

3. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПО СТРУКТУРІ ТА ЗМІСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ:

психодіагностика психічних процесів та основних психологічних властивостей працівника пожежно-рятувальної служби та їхнього впливу на професійну діяльність;

психокорекція порушень емоційно-вольової сфери особистості при виконанні професійних завдань;

психолого-педагогічна підготовка працівників пожежно-рятувальної служби.

ЗАВДАННЯ. Дипломні роботи спрямовані на вирішення наступних завдань:

аналіз властивостей нервової системи та характерологічних рис працівника пожежно-рятувальної служби;

дослідження особливостей адаптації та психологічної готовності до умов службової діяльності;

вивчення мотиваційної сфери та її проекція на успішність виконання завдань;

розробка та адаптація методів психологічної корекції, які можуть бути використані при психолого-педагогічній підготовці та реабілітації осіб після перебування у надзвичайних ситуація.

Робота складається з трьох частин: теоретичної практичної та корекційної. Текст дипломної роботи друкується державною мовою з використанням комп'ютера 14 кеглем, шрифтом Times New Roman, через 1,5 інтервали. Обсяг дипломної роботи складає 70-80 сторінок основного тексту (без урахування таблиць, рисунків, літератури, тощо), Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів: верхнє та нижнє поле 20 мм, праве - 10 мм, ліве поле - 20 мм.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.Відстань міжзаголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менш ніж три інтервали.

Відстань між рядками заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Дипломна робота магістра переплітається у тверду оправу.

Нумерація. Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, але обов'язково включають у загальну нумерацію сторінок магістерської роботи.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації роботи.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах усієї роботи і позначатися арабськими цифрами з крапкою в кінці, наприклад, 1., 2., 3. і т.д.

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку ставлять, наприклад, 1.1., 1.2., 1.3. іт.д.

Ілюстрації. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі.

Фотознімки розміром менше формату А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією і друкують симетрично до тексту. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисуночний текст).

Ілюстрація позначається словом «Рис.», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рис. 3.2. Схема розміщення». Ілюстрації повинні бути виконані чорним чорнилом (пастою) на білому непрозорому папері. Ілюстрації повинні розташовуватися так, щоб їх було зручно розглядати без повороту роботи чи з поворотом за годинниковою стрілкою. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рис. 3.2. - другий рисунок третього розділу

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рис. 1.

Таблиця_________

_______________________________________________________________

(назва таблиці)

Головка

Заголовки граф

Головка

       Підзаголовки граф

Рядки

Рядки Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Розміщують таблицю таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, поданих у додатку.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 1.2. - друга таблиця першого розділу.

Якщо у роботі одна таблиця, її не нумерують.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих - якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Слово «Таблиця» і її номер вказують один раз праворуч над верхньою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження табл.» з зазначенням номера таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.5.»

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її гсшовку, в іншому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Стави­ти лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Правила подання формул. Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули в дипломній магістерській роботі нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад: (3.1.) (перша формула третього розділу). Номер формули вказують праворуч після формули в круглих дужках.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після шикіп рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Правила цитування та посилання на використані джерела

Використання в роботі основних цитат, цифрових даних, схем, формул тощо, запозичених з літературних та інших джерел, а також запозичення думок, нисновків інших авторів, обов'язково повинне супроводжуватися посиланням мп назву джерела.

Бібліографічні зведення про посилання на літературні праці приводять Відповідно до основних правил бібліографічного опису джерел. Посилання роблять по тексту. У внутритекстовому посиланні на джерела, включені у бібліографію, після згадування про них у квадратних дужках вказують номер, під яким вони значаться в переліку, і сторінки, наприклад, [13, с.39]. Якщо ж посилання приводяться на кілька джерел, між ними ставиться крапка з комою, мшіриклад, [6, с.77; 12, с.50].

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, гнблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланні слід писати: «... у розділі 4 ...», «... див. 2.1...», ... їй 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4 ...», «... на рис. 13. ...», ... у им.О.. 3.2 ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівнянні (1.12) ...», ... у додатку Б...».

За згодою керівника дипломного проекту слухач має право вносити корективи в загальну структуру роботи.

Завдання на дипломну роботу (Додаток 2), титульний лист (Додаток 1) підлягають зшиванню разом з основною частиною роботи.

Інші документи (довідка про успішність, анотація, рецензія) вкладаються до дипломної роботи без підшивання.

Бланки заповнюються дипломником, перевіряються керівником дипломної роботи і подаються на підписи особам, які в них вказані. Дані про успішність видаються викладачем-методистом

Демонстрування основних положень та графічної частини при захисті може бути на плакатах, у файлових папках для членів комісії, а також із застосуванням мультимедійного проектора.

СТРУКТУРА РОБОТИ. Дипломна робота складається з таких основних частин:

Вступ.

Теоретична частина.

1.1. Аналіз основних напрямків дослідження поставленої проблеми.

1.2. Вихідні методологічні положення та методи дослідження.

Практична частина.

2.1.Характеристика критеріїв, на основі яких виділяють групи обстежуваних.

2.2. Комплексне дослідження поставленої проблеми (на основі методів математичної статистики)

Корекційна частина

3.1 Психокорекційна програма

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

ВСТУП повинен містити, перш за все, обґрунтування актуальності вибраної теми дипломної роботи та ступінь досліджуваності даної теми у науковій літературі, де описується напрямки, які добре розроблені та проблеми, які вирішені недостатньо.

Окремо визначається об’єкт та предмет дослідження, характеризується експериментальна вибірка (описується кількість, вік, стать, місце праці досліджуваних у процентному співвідношенні).

На основі теоретичного аналізу висувається гіпотеза, яка потребує доведення або спростування. Детально висвітлюється мета даної роботи, ставляться завдання, перераховуються використані у дослідженні методи.

У останній частині вступу описуються методологічні основи та методи дослідження, які використовуються у даній роботі.

Під час роботи над дипломним проектом слід використовувати методичні вказівки, що розроблені кафедрою.

Кожний розділ закінчується висновками і вкінці формують загальні висновки по роботі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. У першому розділі дається 15лужби15єнт теоретичний аналіз постановки проблеми, пояснюється сутність вивчаючого феномену, розглядаються різноманітні наукові теорії як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Окрім того, виділяються вихідні методологічні положення, на основі яких здійснюється дослідження.

У цьому розділі детально описуються методи дослідження: назва методики і автор, показники, які вивчається за допомогою цієї методики, тощо. Якщо курсантом (слухачем) використовувались власноручно розроблені методи (наприклад, анкета, психологічні вправи та ігри, тощо), то вони обов’язково мають бути представлені у додатках. Загальновідомі методики у додатках не відображаються, лише у тексті дається посилання на літературу. Також вказуються методи математичної статистики, які задіяні у даному дослідженні.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Другий розділ дипломної роботи повинен містити описову частину експериментального дослідження, яка проводиться на основі математичних методів обробки матеріалів психологічних досліджень: порівняльного, кореляційного, факторного та регресивного аналізів. Вибір статистичних методів обробки залежить від поставлених завдань. Загалом, доцільно використовувати комп’ютерний варіант статистичних програм («Stadia», «SPSS»), який дозволяє полегшити математичну обробку емпіричного матеріалу.

Дані, які були отримані в процесі психологічного дослідження, можуть бути систематизовані за допомогою простого або перехресного групування, яке дозволяє виділити декілька груп досліджуваних за однією або декількома ознаками. Просте угрупування полягає в упорядкуванні або класифікації за однією ознакою: наприклад, усіх випробуваних можна згрупувати за статтю, віком, темпераментом, рівнем тривожності, тощо.

Там, де потрібно зв’язування фактів за декількома ознаками, застосовують перехресне групування. Воно дозволяє визначити тісноту зв’язків, а в деяких випадках напрям взаємодії. Для цього використовується інтегральний критерій, який розраховувався на основі середньоарифметичних величин вибраних емпіричних показників (ряду ознак), отриманих за допомогою методик. На основі розрахованого інтегрального показника виділяються декілька груп (наприклад, низького та високого рівнів здоров’я, низької та високої психологічної готовності до діяльності, тощо).

Після статистичного групування проводиться порівняльний аналіз отриманих даних у різних групах. Підраховується відсоток по кожному показнику у різних групах та інтерпретуються результати. Отримані дані представляються у вигляді таблиці.

Наприклад,

Показники (типи акцентуацій)	По вибірці в цілому (%)	Група високого рівня психічного здоров’я (%)	Група середнього рівня психічного здоров’я (%)	Група низького рівня психічного здоров’я (%)
Педантичність	31,4%	21,9%	44,7%	62,5%
Тривожність	55,0%	25,7%	21,6%	12,4%

Статистичний аналіз. Наступний крок опрацювання полягає у описі узагальнюючих характеристик, які дозволяють глибше зрозуміти особливості одиниці спостереження.

Відправним пунктом аналізу виступають 17лужби17єнт17ій ни величини показників, які отримані методом профілів. Відповідні середні, їх стандартні помилки, середньоквадратичні відхилення, значення критерію t і оцінка рівня значимості наводяться у таблицях. Наприклад,

Статистичні параметри показників для груп 1 та 2.

Показники	Група 1	Група 2
1	2	3
1 14 15 16 28 29 30 31 31	31,308 13,6 56,69 81,487 2,67 7,032 3,67 4,25 5,032	10,54* 3,526* 21,364 18,385* 2,11 2,312 2,201* 2,332* 2,679

У іншій таблиці подається значення t критерію. Наприклад,

Значення величини t-критерію Стьюдента при порівнянні показників груп 1 та 2.

Групи, що порівнюють по	Показники
А : В	1	14	15	16	28	32	33
	-1,41	-1,64	0,96	1,67	-0,20	-0,14	1,01

Аналізується отримані дані і характеризуються найбільш істотні відмінності, які отримані на рівнях значимості р -  0,05 або р -  0,01.

Кореляційний аналіз присвячений для оцінювання форми, знаку й тісноти зв’язку між кількома ознаками або факторами, що досліджуються. При визначенні форми зв’язку розглядається її лінійність або не лінійність (тобто як в середньому змінюється у в залежності від х, а х – від у).

Серед різновидів кореляційного аналізу в психології широко використовуються наступні: розрахунок коефіцієнту кореляції ® та коефіцієнтів кореляції Спірмена (rs) та Кендалла (τ).

Коефіцієнт кореляції обраховують за допомогою математичних методів (комп’ютерна програма («Stadia», «SPSS»), і на основі цього складають матриці інтеркореляцій. Потрібно враховувати, що коефіцієнти кореляцій можуть мати значення від 0 до ± 1. Якщо коефіцієнт дорівнює нулю або має від’ємний знак, це означає, що зв’язок між двома ознаками відсутній. Найбільш тісний взаємозв’язок має місце у випадках, коли величина коефіцієнту наближається до +1. У психологічних дослідженнях прийнято вважати, що при значенні коефіцієнту кореляції 0,3-0,5 зв’язок є помірним, 0,5-0,7 – значущим, 0,7-0,9 – сильним.

Для аналізу інтеркореляційних матриць використовується графічний засіб – метод кореляційних плеяд. Інтеркореляційні плеяди, складені на основі цих кореляційних матриць, схематично зображаються на рисунках. При аналізі враховуються зв’язки на 5%-му,1%-му та 0,1%-му рівнях значимості. При текстовому описі аналізується, який показник знаходиться у центрі, і з якими показниками він має прямі та непрямі зв’язки. Виділені вузли зв’язків показують наявність основних структурних елементів у досліджуваному феномені та їх зв’язок поміж собою.

Наприклад, «Аналіз кореляційної структури на 0,1%-му рівні значимості показав, що ведуче місце у першій плеяді, як і на 1%-му рівні значимості, відводиться експресивності (32), яка має прямі зв’язки з рівнем домагань (16) та самооцінкою (15,44) і зворотні – з задоволеністю учбовою діяльністю (105). Другий вузол зв’язків, у кількості 3-ох, утворює почуття провини (61). Ця змінна тісно пов’язана з безглуздістю існування (46), несміливістю (33) і підозріливістю (36), (рис.).

Факторний аналіз. Більш чітку і повну картину статистично пов’язаних ознак (з метою виявлення певної кількості прихованих від спостереження факторів) виявляє факторний аналіз. Перевага останнього над кореляційним у тому, що він не просто встановляє зв’язок змінювання однієї змінної в залежності від іншої, а визначає міру цього зв’язку і встановлює основні фактори, які лежать в основі зазначених змін. Факторний аналіз дає можливість знизити кількість змінних за рахунок їх пояснення меншим числом факторів, що допомагає узагальнити дані.

Факторний аналіз проводиться наступним чином: спочатку на основі емпіричних даних обраховується кореляційна матриця (матриця попарних інтеркореляцій), потім виділяються первісні ортогональні фактори. На сьогоднішній день це повністю комп’ютеризована програма, яка є у всі статистичних програмах («Stadia», «SPSS»). Отримані дані представляються у дипломній роботі у вигляді таблиць.

Наприклад,

Результати факторного аналізу групи 1.

Показники (№)	Фактор 1	Фактор 2	Фактор 3
-безнадійность (52) -самотность (45) -роздратування (56) -фізична агресія (54)	0,848 0,635 0,595 0,545
-комунікабельність (28) -емоційна нестійкість (30) -підозріливість (30) -консерватизм (40)		0,789 0,785 0,762 0,699
-несміливість (34) -негативізм (57) -домінантність (31) -жорсткість (35)			0,662 0,586 0,571 0,448

Потім проводиться змістовна психологічна інтерпретація результатів факторного аналізу, яка здійснюється по значимості факторних навантажень. Визначають змінну, яка має найбільшу питому вагу, і показники, які підтверджують дану властивість. Розглядають і інші змінні, які беруть участь у організації фактору. На основі описаних змінних визначають провідну «ідею» фактору та дають йому назву. Наприклад,

«У факторі значимими є 11 показників. Найбільшу питому вагу має комунікабельність (28). Більшість компонентів характеризує емоційну сферу особистості, що негативно впливає на управління актуальними психічними станами. До них належать: емоційна нестійкість (30), підвладність почуттям (33), низький рівень самоконтролю (42), тривожність (39). Ввійшли також змінні, які визначають відношення респондентів до навколишньої дійсності, такі як: почуття провини (61), безглуздість існування (46), консерватизм (40), неадекватність самооцінки (44), що негативно впливає на задоволеність соціальним статусом. Спільність цих елементів дозволяє назвати даний фактор “низькою здатністю до саморегуляції”.

Регресійний аналіз дозволяє вивчити залежності однієї або кількох середніх величин від інших. Регресійний аналіз застосовується переважно в емпіричних психологічних дослідженнях, при розв’язанні завдань, пов’язаних з оцінюванням будь якого впливу (наприклад як змінилися показники агресивності після проведення 21лужби21єнт21ій них вправ). При цьому використовують рівняння регресії, яке відображає вигляд тенденції збільшення або зменшення однієї змінної при збільшенні або зменшенні іншої. Рівняння множинної регресії має наступний вигляд:

y = а0 + b1x1 + …..+ bnxn

де у – інтегральний показник, b1, bn – 21лужби21єнт регресії, x1, xn - модальні параметри, а0 – вільний член рівняння.

КОРЕКЦІЙНА ЧАСТИНА

Третій розділ дипломної роботи повинен містити описову характеристику психокорекційної програми.

У ВИСНОВКАХ подаються основні висновки та пропозиції, у яких повинно бути чітко зазначено, що нового виявлено у дипломній роботі , наведені у стислому вигляді основні результати дослідження.

Наприкінці роботи повинен бути наведений список використаної літератури, складений відповідно до вимог бібліографії (додаток 6).

У ДОДАТКАХ подаються основні результати статистичного аналізу (матриці інтеркореляцій, таблиці факторних навантажень, тощо). Якщо у дипломній роботі є розроблені власноручно методи (наприклад, анкета, психологічні вправи та ігри, тощо), то вони обов’язково мають бути представлені у додатках.

Додаток 1.