2.5. Формули

Формули, що наводяться у тексті курсової роботи, нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами, так само, як і таблиці та рисунки. Номер формули складається із номера розділу та порядкового номера формули в даному розділі, розділених крапкою, наприклад, «1.2» (друга формула першого розділу). В кінці номера крапка не ставиться. Номер формули слід давати в круглих дужках та розміщувати у правому полі на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься. Після формули з нового рядка пишуть слово «де», а потім розшифровують та приводять роз'яснення значень (експлікації) символів та числових коефіцієнтів в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнту слід давати з нового рядка. Двокрапку після слова «де» не ставлять.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад, «…у формулі (1.2)».

2.6. Примітки

При написанні курсової роботи може з’явитися потреба у примітках до тексту, які містять додаткову чи пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку і далі дають пояснення згідно нумерації приміток. Примітки до тексту розміщують наприкінці цієї ж сторінки.

2.7. Посилання

У курсовій роботі на інформацію, що запозичена з інших літературних джерел, та при цитуванні окремих наукових положень, висловів тощо обов'язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Виноски даються відразу після закінчення цитати або посилання на літературні джерела і вказуються безпосередньо в тексті номером джерела в квадратних дужках, взяті зі списку використаної літератури, наприклад «…у працях [1-7]…». Якщо наводиться посилання на цитати, наприклад, цитата в тексті: «… В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектору економіки, яка на сьогодні складає 40% ВВП, буде зменшуватися … [5, с.12]».

Відповідний опис у списку літератури:

1. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. Ред. Базилевича В. Д. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.

2.8. Список літератури

До списку використаних джерел включаються тільки ті літературні джерела, якими студент користувався під час виконання курсової роботи та на які в тексті є посилання. Це можуть бути Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України з економічних та господарських питань, наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською, російською або іншими мовами, журнали та газетні статті, інструктивні матеріали підприємств, організацій, установ і таке інше.

Список використаних джерел складається у відповідності з загальними вимогами та правилами складання, наведеними у ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12. - 93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Перелік використаних джерел наводиться в алфавітному порядку (окремо для вітчизняної та зарубіжної літератури).

Зразок оформлення бібліографічного опису літературних джерел наведено у додатку 5.