8.2 Принципи організації оборотних коштів
Правильна організація і раціональне використання оборотних коштів є важливою умовою ефективної роботи підприємства.
Організація оборотних коштів базується на таких принципах:
самостійність підприємств у формуванні, управлінні та використанні оборотних коштів;
визначення підприємствами мінімальної потреби в оборотних коштах, яка забезпечує безперервність процесу виробництва та реалізації продукції;
оптимізація структури джерел формування оборотних коштів;
контроль за зберіганням, розміщенням і використанням оборотних коштів;
створення фінансових резервів.
Як уже зазначалося, оборотні кошти поділяють на такі, що авансовані у сферу виробництва та у сферу обігу.
Нормальним для структури оборотних коштів вважається становище, коли в загальній їх сумі переважають оборотні кошти в сфері виробництва, тому що кошти у сфері обігу справляють менший вплив на ефективність господарювання, оскільки в сфері обігу не створюється суспільний продукт, а лише за-вершується його виробництво і здійснюється реалізація. За інших рівних умов чим більша питома вага оборотних коштів, зайнятих у сфері матеріального виробництв, тим вища економічна ефективність їх використання. З урахуванням цього треба визнати, що в останні роки в структурі оборотних коштів у народному господарстві України відбулися негативні зміни. Так, питома вага мате-ріальних оборотних коштів з 2000 до 2009 року зменшилась з 23,9% до 19,9%. Водночас значно збільшилась частка коштів у дебіторській заборгованості. Це пояснюється загальним станом економіки, скороченням виробництва, кризою неплатежів у народному господарстві.
За методами планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Нормованими називаються оборотні кошти, вкладені у товарно-матеріальні цінності, які постійно необхідні підприємству для виконання ви-робничої програми і тому в певному мінімальному розмірі передбачаються планом. Мінімальний плановий розмір оборотних коштів, необхідний для створення запасів товарно-матеріальних цінностей, які б забезпечували безпосередній процес виробництва та реалізації продукції, називається нормативом. До нормованих оборотних коштів відносяться виробничі запаси, незавершене виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складах.
Ненормовані оборотні кошти не плануються. До них відносяться відвантажена готова продукція, грошові кошти у касі підприємства та на рахунках у банках, кошти в розрахунках, дебіторська заборгованість та інші.
Залежно від джерел формування оборотні кошти поділяються на власні, залучені та позикові.
Власні оборотні кошти призначено для створення запасів товарно-матеріальних цінностей у мінімальних розмірах, необхідних для виконання плану виробництва, і постійно знаходяться в розпорядженні підприємства. Наявність у підприємств власних оборотних коштів створює основу їх госпо-дарської та фінансової самостійності, оскільки дає можливість маневрувати цими коштами в процесі виконання плану.
Залучені оборотні кошти використовуються підприємством у зв’язку з необхідністю створювання сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. До них відносяться також кошти, які не належать підприємству, але, виходячи з діючої системи розрахунків, знаходяться в його обігу.
У сучасних умовах господарської діяльності підприємств значно зростає роль фінансового планування, у т.ч. визначення науково-обґрунтованого розміру оборотних коштів. Зниження потреби у власних оборотних коштах призведе до фінансових ускладнень: неплатежі постачальникам, затримки у поверненні банківських позик тощо. З іншого боку, зайві оборотні кошти затримують їх обіг, що негативного відображається на господарській діяльності підприємств.
Нормування оборотних коштів здійснюється безпосередньо на підпри-ємстві відповідно до кошторисів витрат на виробництво, норм витрат і запасів товарно-матеріальних цінностей, передбачених планами виробництва, мате-ріально-технічного постачання і збуту продукції, з планами організаційно-технічних заходів для подальшого удосконалення виробництва та іншими показниками бізнес-плану.
Процес нормування оборотних коштів полягає в розробці безпосередньо на кожному підприємстві норм оборотних коштів у днях або відносних величинах і нормативів оборотних коштів у грошовому виразі. Норми і нормативи оборотних коштів установлюються по окремих видах (групах) сировини, матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей і витрат по кожному елементу оборотних коштів відповідно до статей бухгалтерського балансу і в цілому по підприємству.
Під нормами запасу оборотних коштів розуміють мінімальний розмір запасу товарно-матеріальних цінностей, виражений у відносних величинах (днях, відсотках та ін.). Норми оборотних коштів кожного підприємства визначаються рядом чинників: умови постачання та збуту; віддаленості постачальників від споживачів; швидкістю перевезень і регулярністю роботи транспорту; часом, необхідним для надання матеріалам повних якостей, які б забезпечували їх нормальне споживання у виробництві; періодичністю запуску матеріалів у виробництво; тривалістю виробничого циклу; формою розрахунків і швидкістю документообігу.
Норми оборотних коштів установлюються для більшості елементів у днях запасу, а по деяких – у відсотках до певної бази, в гривнях і копійках на одного працівника, або на 1000 грн. товарної продукції.
Одноденними витратами для розрахунку нормативів власних оборотних коштів за окремими елементами вважається сума витрат за відповідною статтею кошторису виробництва за квартал, поділена на 90. Нормативи власних оборотних коштів розробляються при складанні річного фінансового плану шляхом множення суми одноденних витрат або випуску за відповідними елементами оборотних коштів на норму оборотних коштів у днях або інших показниках.
Оскільки потреба в оборотних коштах залежить від збільшення обсягу виробництва протягом року, то на підприємствах несезонних галузей одноденні витрати розраховуються у кварталі з найбільшим обсягом виробництва в запланованому році; тобто у IV кварталі. У галузях із сезонним характером виробництва норматив розраховується на підставі кошторису витрат кварталу з найменшим обсягом виробництва. Потреба підприємства у збільшенні оборотних коштів у період сезонного ведення виробництва покривається залученими коштами.
Розроблені на підприємстві норми оборотних коштів діють протягом декількох років і застосовуються для розрахунку річних нормативів власних оборотних коштів, якщо чинники, зумовлюючі розмір норм, лишаються незмінними.
Нормативи власних оборотних коштів повинні враховувати потребу підприємств у коштах не тільки для їх основної діяльності, але й для капітального ремонту, підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунального та інших невиробничих господарств, які не знаходяться на самостійному балансі.
Для визначення потреби в оборотних коштах на практиці використовуються два методи: прямий та економічний.
Метод прямого розрахунку передбачає розробку обґрунтованих норм і нормативів оборотних коштів за всіма елементами виробничих запасів, а також на незавершеному виробництву у витратах майбутніх періодів, готової продукції і для визначення сукупного нормативу.