2. Основні законодавчі акти з охорони праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативних

актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-

економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я

і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та

спеціальних законодавчих актів. До державних нормативних актів з питань охорони праці (ДНАОП)

відносяться «Положення...», «Типові положення...», Правила, міжгалузеві і галузеві правила

(нормативно-технічна документація), норми та інструкції.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція

України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці». Основним

законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

У Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.,

підкреслюється, що людина, її життя і здоров'я... недоторканість і безпека визначаються в Україні

найвищою соціальною цінністю (ст. 3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови

праці (ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх

у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46); права і

свободи людини захищаються судом (ст. 55).

Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення

громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці;

регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності,

виду діяльності й галузевої належності. Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі XI «Охорона праці» Кодексу

законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП

України, таких як «Трудовий договір» (глава III), «Робочий час» (глава XIV), «Час відпочинку (глава

V), «Праця жінок» (глава VII), «Праця молоді» (глава XIII), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і

контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVIII).

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано

забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці й несе

відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю і

працездатності.

Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7) передбачено, що в колективному

договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в

угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і

норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

14 Жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого

розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й

видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих

підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права

працівників на охорону їх життя й здоров'я в процесі трудової діяльності; регулює за участю

відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань

безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації

охорони праці в Україні.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» регулює взаємовідносини:

– потерпілих на виробництві, роботодавців і страховика з питань відшкодування шкоди, заподіяної

життю та здоров'ю працівника під час виконання ним трудових обов'язків;

– роботодавців і страховика з питань усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Основними принципами Закон проголошує:

– обов'язковий порядок страхування всіх працівників, учнів та студентів навчальних закладів, коли

вони набувають професійних навичок, а також добровільне страхування для осіб, які забезпечують

себе роботою самостійно;

– сплату страхових внесків лише роботодавцями;

– формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;

– управління страхуванням представниками працівників, роботодавців та державних органів на

основі соціального партнерства і на паритетних засадах під наглядом держави;

Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в

«Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці», який діє з 1995 р.

Він включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України

(ДСТУ).

Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій на виробництві (ДНАОП 0.00-4.03-0.1) — встановлює порядок, зміст,

оформлення, облік і ліквідації причин виникнення небезпек, що призвели до нещасного випадку,

до професійного захворювання і аварії.

Розслідування нещасного випадку (професійних захворювань, аварії) — це з'ясування обставин, за

яких мав місце нещасний випадок, і встановлення його причин.