Приклад першої сторінки бланка відповідей до тесту інтелекту реєстраційний бланк до методики векслера

Прізвище Радюк Ім’я Іван

Дата обстеження 1989 рік 10 місяць 10 число. Клас 1-Г

Рік народження 1983 рік 6-й місяць 26-те число. Школа №245

Вік 6 років 3 місяці 14 днів м. Київ.

Мати (ПІБ) освіта

Батько (ПІБ) освіта

Домашня адреса

Зведені результати тестового обстеження
Тип шка-ли	№ п/п суб-тес- ту	Назва субтесту	Пер- винна оцін-ка	Шка- льна оцін- ка	Сума не- уточ- не- них шка- льних оці-нок	Сума уточ- не- них шка- ль- них оці-нок	Інте- лек- туа- льні по- каз- ники (ІП)
В е р б а л ь н а	1 2 3 4 5 6	Загальна обізнаність Тямущість Арифметичний Аналогії-схожість Словник Повторення цифр	14 19 7 15 27 8	20 20 18 20 16 13
	В е р б а л ь н а о ц і н к а				107	89	149
Н е в е р б а л ь н а	7 8 9 10 11 12	Відсутні деталі Послідовні картинки Кубики Косса Складання об’єктів Кодування Лабіринт	11 32 6 16 37 17	16 20 12 13 13 17
	Н е в е р б а л ь н а о ц і н к а				91	76	136
Загальна оцінка						165	147
Висновок: ВІП =149, НІП =136, ЗІП =147

У нашому прикладі (див. табл. 4) хлопчик мав найвищі кількісні показники інтелекту (ВІП-149, НІП-136, ЗІП-147) серед решти 20 однокласників. В останніх рівень інтелектуального розвитку також високий. Усіх шестирічних дітей було зараховано до класу прискореного кавчання, створеного у 1989 р. в київській середній школі № 245. Тоді тестували за методикою Векслера (використовувалось вісім основних субтестів) 120 дітей.

Отже, на підставі об'єктивних психодіагностичних даних про психологічну готовність дітей до шкільного навчання було впроваджено експериментальну систему диференціації навчання у початковій школі. Суть системи становить ідея покласної диференціації, реалізація якої на практиці проходить поетапно. На першому етапі за допомогою спеціально розробленої тестової методики визначається ступінь готовності кожної дитини до школи; на другому на основі одержаних даних формуються типи класів: вікової норми (ВН), прискореного навчання (ПН) та підвищеної індивідуальної уваги (ПІУ); на третьому створюються найсприятливіші, диференційовані для кожного типу: класу, умови, які забезпечують успішне оволодіння учнями навчальним матеріалом і максимальний розвиток їхніх здібностей. При цьому впродовж навчання учнів у початковій школі проводиться діагностика темпів розвитку кожного учня, коригуються умови навчально-виховного процесу. Важливо також, що учні класу ПН закінчують початкову школу на рік раніше за решту своїх однолітків, а в середній ланці навчаються у класі з поглибленим вивченням шкільних предметів.

Ядром даної системи диференціації є психодіагностична методика визначення ступеня психологічної готовності дитини до навчання. Вона складається з чотирьох тестів, які дають змогу з'ясувати рівень сформованості (високий, середній, низький) шести психічних властивостей дошкільника (насамперед розумових здібностей). Щоб читач порівняв субтести даної тестової методики з субтестами методики Векслера, розглянемо ці психічні властивості.

1. Розумова активність, яка складається з інтелектуальної ініціативи (бажання виконувати все нові й нові розумові дії), наполегливості (здатність доводити розумову діяльність до успішного завершення) і зацікавленості (прагнення до різної пізнавальної роботи); оцінюється на підставі спостереження за поведінкою дитини під час тестового обстеження.

2. Саморегуляція навчальної діяльності, яка включає а) прагнення усвідомити і зрозуміти завдання, б) уміння спланувати свої дії, в) здатність контролювати свої дії та оцінювати результати власної активності. Визначається за допомогою тесту «Копіювання беззмістовних складів», наприклад: вел, зур, бот.

3. Короткочасна пам'ять, яка свідчить про здатність виконувати різні дії на основі сприймання і наступного пропорційного відтворення інформації, потрібної для виконання будь-якого навчального завдання. Діагностується цей вид пам'яті за допомогою відповідного тесту, коли, скажімо, учневі потрібно відтворити таке повідомлення експериментатора: «Жили-були три хлопчики: Коля, Петрик та Івасик. Коля був нижчий за Петрика, а Петрик був нижчий за Івасика».

4. Логічне мислення, тобто здатність дитини робити елементарні умовиводи, розмірковувати. Ця психічна властивість перевіряється у єдності з попередньою. Так, після того як учень правильно повторює сказане про Колю, Петрика та Івасика, експериментатор запитує: «А хто з хлопчиків найнижчий?», а після правильної відповіді продовжує: «Хто найвищий?»

5. Словниковий розвиток, який включає пасивне володіння словом (уся сукупність слів, значення яких відомі дитині) й активне (слова, якими вона користується для висловлювання своїх думок, переживань тощо). Кожний варіант включає 10 слів, наприклад:

елосипед, дім, парасолька, шерсть, пух, копати, різати, гострий, м'ятий, легкий.

6. Фонематичне сприймання, що свідчить про здатність дитини розпізнавати фонеми (голосні і приголосні, тверді й м'які, дзвінкі та глухі тощо). Досліджується за допомогою відповідного тесту, коли експериментатор вимовляє слова, а дитина мусить відшукати зайве, наприклад : ситий, ситий, ситий, шитий,ситий, ситий, ситий, ситий.

Отже, щойно описана діагностична методика у спрощеному вигляді вочевидь відтворює передовсім вербальну шкалу методики Векслера. Відтак одержані за її допомогою результати розвитку розумових здібностей дітей лише наближено характеризують ступінь розвитку: високі показники по п'яти-шести діагностичних показниках свідчать про інтелектуальну обдарованість дитини та доцільність її навчання у класі ПН; середні — про адекватну своєму вікові розумово-психологічну готовність дитини до шкільного навчання та доцільність переведення її до класу ВН; низькі — про слабку готовність дитини до співробітництва з учителем, певне відставання її від однолітків щодо розвитку розумових здібностей та доцільність навчання у класі ПІУ.

Досвід тестового обстеження дітей за цією методикою показав, що значні труднощі виникають в разі розподілу оцінок між високими й середніми, середніми і низькими результатами, причому особливо низька надійність методики при розпізнаванні здібних та обдарованих дітей. Тоді виникає потреба поглиблено обстежити структуру інтелекту дитини, що й забезпечує методика Векслера.

Для прикладу наведемо профілі структури інтелекту трьох шестирічних дітей, які є типовими представниками різних диференційованих класів (табл. 5). Ці профілі дають змогу не лише співвіднести кількісні дані про рівень розвитку основних інтелектуальних здібностей дитини, з'ясувати тип диференційованого класу, в якому вповні розкриються її розумові здібності, а й передбачають якісний аналіз інтелектуально-особистісних задатків дітей з різною психологічною готовністю до школи.

Якісний аналіз результатів тестування та створення системи Диференційованих класів. Здійснити якісний аналіз результатів Допомагає таблиця, у якій наводиться функціональна спрямованість кожного субтесту та визначаються чинники, які впливають на результат в окремій діагностичній ситуації (табл.6).

Так, верхній графік (див. табл. 5) фіксує виключно високий рівень Розумового розвитку шестирічного хлопчика. Його загальний ІП дорівнює 147 балам, що свідчить про інтелектуальну обдарованість, а отже, і про те, що розумовий вік цього хлопчика становить 9—10 років. Інакше кажучи, його розумові здібності (увага, пам'ять, мислення, уява) розвинуті настільки, що він спроможний успішно оволодівати навчальним матеріалом 4-го, а то й 5-го класу. Така дитина засвоїть програмні знання і вміння на рівні чотирирічної початкової школи протягом двох-трьох років. Тому подальший прогресивний розвиток пізнавальних можливостей хлопчика може бути здійснений лише в системі прискореного або індивідуалізованого навчання. В іншому разі загальноосвітня школа губитиме потенційний талант дитини.

Кілька слів про особистість цього хлопчика. Навчився рано читати і рахувати . згодом – писати. Любить подорожувати і малювати пейзажі, грати в шахи і розв'язувати кросворди. Щодо розвитку вербальних здібностей хлопчика особливо помітну роль відіграла сім’я.

Під час тестування за методикою Векслера хлопчик виявив типові риси розумово обдарованої дитини, а саме а) пізнавальну активність, наполегливість та ініціативу; б) адекватне розуміння вимог дорослого, швидке і точне виконання розумових операцій (порівняння, аналіз, класифікація, запам’ятовування тощо); в) стійку увагу, здатність логічно і продуктивно мислити; г) високий рівень словникового розвитку, оперативність та оригінальність вербальних асоціацій; д) установку на творче виконання тестових завдань, образність мислительних узагальнень та здатність до уявлення; е) володіння основними вміннями навчальної діяльності.

Водночас на фоні виключно високих індивідуальних результатів окремі інтелектуальні задатки хлопчика вимагають подальшого розвитку. Це стосується таких субтестів, як «Повторення цифр», «Кубики Косса», «Складання об'єктів», «Кодування». Тому сім'я та школа мають звернути увагу на збагачення обсягу його пам'яті, уміння регулювати свою діяльність тощо. Перед ним слід ставити завдання на запам’ятовування, словесне та образне відтворення, зорове сприймання, аналіз і синтез зображень тощо (див. табл. 6).

Середній графік (див. табл. 5) фіксує такий інтелектуальний розвиток шестирічної дівчинки, який однозначно (з точністю до місяця) відповідає її хронологічному вікові (вербальний, невербальний і загальний ІП-рівні дорівнюють 100 балам). Зрозуміло, що ця дитина готова до шкільного навчання_, але найкращі умови для її розвитку можуть бути створені лише в класі ВН, у якому вона буде успішно навчатися. У класі ПН навчальні вимоги будуть для неї непосильними (тобто знаходитися за межами зони найближчого розвитку), а в класі ПІУ — зовсім легкими, тобто межуватимуть з рівнем її актуального розвитку.

Графік також дає відповідь на питання, які розумові здібності дівчинки розвинуті краще, а які гірше і чому саме. Так, зорове сприймання, образне мислення, практична інтуїція та відчуття часу добре розвинені. Водночас дівчинці бракує уважності і спостережливості, що спричинює зниження інтелектуальних показників. Недостатні стійкість та обсяг уваги обумовлюють низький рівень розвитку короткочасної пам'яті, несформованість умінь відтворювати зорові й слухові образи, синтезувати фрагменти зображень тощо. У дівчинки нерозвинена тривала пам'ять, що природно відбивається на продуктивності логічних операцій, хоч учениця дещо схильна до абстрактного мислення, самостійного формування понять, організації свого досвіду. Загалом значна нерівномірність профілю структури інтелекту завжди свідчить про наявність певних дефектів у соціально-культурному середовищі дитини (зокрема про відсутність будь-яких цілеспрямованих зусиль батьків у підготовці дитини до школи, неблагополуччя у сімейному житті тощо). І в нашому випадку ця емпірична залежність виявилася справедливою: три останніх роки дівчинка проживає з бабусею, яка ставить перед нею невиправдано низькі вимоги щодо засвоєння норм і правил поведінки, трудових навичок. Тому в перші місяці шкільного навчання на дівчинку чекають значні труднощі, пов’язані з адаптацією до якісно нових умов її життєдіяльності.

Нижній графік характеризує профіль хлопчика зі зниженими розумовими здібностями (ВІП — 72 бали, НІП ЗІП — 73). Легко передбачити, що його результати навчання у звичайному класі будуть незадовільними (неуспішність, відсутність пізнавальної активності, негативні емоції тощо). Щоб учень успішно оволодівав знаннями, нормально розвивався психічно, потрібно, по-перше, уповільнити темп проходження навчального матеріалу, по-друге, істотно збільшити кількість навчальних контактів з учителем і, по-третє, виробити особливий стиль міжособистісних взаємин з дорослими й дітьми в школі. Якщо цими умовами знехтувати, то першокласник автоматично стає невстигаючим. Іншими словами, для дитини з низьким інтелектуальним розвитком обов'язково потрібне індивідуалізоване навчання, яке в умовах масової школи можна здійснити в класах підвищеної індивідуальної уваги, класах вирівнювання або класах здоров'я.

Якщо проаналізуємо графік докладніше, то з'ясуємо, що рівень розвитку більшості розумових здібностей хлопчика неоднаковий. Так, дещо кращі в нього порівняно з іншими здібностями зорове сприймання, самоконтроль практичної діяльності, асоціативна пам'ять. Водночас розумовою дефективністю позначені такі важливі характеристики інтелекту, як уміння формувати поняття, як здатність до абстрактного мислення, уважність, спостережливість та ін. Висновок може бути лише один: щоб учень успішно закінчив початкову школу, потрібно докласти неймовірно багато педагогічних зусиль.

20