4. Система кримінального права.

Структура кримінального права.

Загальна частина – норми кримінального права, передбачають загальні принципи, інститути і поняття, які визначають підстави і межі кримінальної відповідальності і застосування покарання, порядок звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Особлива частина – норми кримінального права передбачають: конкретні види злочинів, їх кваліфіковані склади, а також покарання, які встановлені за їх вчинення.

Норми Загальної і Особливої частин кримінального права як певні підсистеми законодавства знаходяться в тісному, нерозривному взаємозв язку.

Єдність Загальної і Особливої частин кримінального права забезпечує внутрішню узгодженість його інститутів та норм і в кінцевому результаті визначає ефективність їх застосування.

5. Наука кримінального права, їх методи.

Кримінально-правова наука – це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого кримінального закону, практики його застосування та перспективи розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн.

Предмет науки кримінального права – це дослідження:

- чинного, а також положень майбутнього кримінального закону;

- діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону;

- правосвідомості громадян;

- вивчення, узагальнення, удосконалення практики судів по застосуванню ними законодавства щодо окремих видів законів;

- законодавства і наукових досліджень вчених зарубіжних країн.

Методи науки кримінального права – це ті способи, прийоми, за допомогою яких пізнаються явища об єктивної дійсності, що складають предмет науки кримінального права.

Види методів кримінально-правової науки :

1. Основні:

- філософський (діалектичний) метод пізнання;

- юридичний (догматичний) метод;

- соціологічний метод;

- метод системного аналізу;

- метод порівняльного правознавства (компаративистський метод);

- історичний (генетичний) метод

2. Допоміжні:

- метод математичного моделювання;

- метод екстраполяції;

- метод психологічного аналізу;

- метод експертних оцінок.

Ситуаційні завдання Завдання 1

Жгутову було призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, але від його уплати він уклонявся. У зв’язку з цим постало питання про заміну штрафу іншим видом покарання.

1. Яким видом покарання може бути замінено штраф за чинним законодавством?

2. Якщо буде встановлено, що Жгутов не може сплачувати штраф, чи можливе його звільнення від покарання?

Відповіді обґрунтуйте.

1) Якщо засуджений злісно ухиляється від сплати штрафу, то примушення до виконання судових рішень забезпечується притягненням до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК.

Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

1. Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2) Якщо засуджена особа не може сплатити штраф, суд може замінити штраф на покарання через громадські чи виправні роботи, . При цьому використовується розрахунок: десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Або один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, але на строк не більший за два роки. Порядок заміни передбачений ст. 410 КПК (Кримінально-процесуальний кодекс) України.

(Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (в цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) чи недоцільним (давність виконання обвинувального вироку). Звільнення від покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.) (ч. 1 ст. 74 КК)