4 . Проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки правоохоронними органами

На даний час є доведеним, що економічна злочинність – негативне явище тіньового, латентного характеру. Вона являє собою об’єкт досліджень системи наук: кримінального права, кримінології, криміналістики, теорії ОРД та ін. У цій системі криміналістиці відводиться роль специфічна – здійснити широкі міжгалузеві зв’язки з іншими науками та інтегрувати їх методи у напрямі необхідних досліджень. Відповідно першочерговим завданням правоохоронних органів є виявлення наявних кримінальних процесів в економічній діяльності; вивчення криміногенної обстановки в економіці держави і з’ясування криміналістичної характеристики нових видів злочинів та розробка ефективних методів їх викриття і розслідування з використанням

наукових досягнень технічних та природничих наук. [23, С 99-105].

Криміналістична характеристика злочину (далі – КХЗ) у сфері економіки має важливе практичне значення у вирішенні сучасних проблем із злочинами цієї категорії. В цілому, КХЗ являє собою сукупність інформації, систему даних про мотивовану динаміку вчинення певного виду економічного злочину з його інваріантно-глибинними ознаками. Як система узагальнених даних, КХЗ займає вихідне положення у побудові типових версій, тактики і методики розслідування економічного злочину. [25, С 80].

У криміналістиці розроблено два підходи до побудови КХЗ у сфері економіки – елементний і фазовий4. За обсягом інформації КХЗ завжди більш широка, ніж кримінально-правова чи кримінологічна, однак її структура будується на основі обставин, що входять у предмет доказування. Перший структурний елемент КХЗ у сфері економіки – суб’єкт, завжди характеризується рівнем професійної підготовки, освіти і моральними якостями. Має значення і посадовий статус виробничої чи фінансової діяльності та криміногенна установка. Предмет посягання в економічних злочинах, як елемент КХЗ, завжди в кількісно-якісних показниках, фізичні ознаки і властивості відтворюють його реальність, цінність, корисність і значимість для суспільства. Обстановка, як реальні умови, включає специфіку діяльності в часових і просторових межах та сукупність факторів, які сприяють вчиненню злочину в сфері економіки. Серед таких найбільш сприятливі: недосконалість в нормативно-правовому регулюванні певної діяльності в економічній сфері; недоліки в роботі контрольних органів за дотриманням законодавства у сфері господарювання; можливість корупційних зв’язків з представниками владних структур. Спосіб вчинення економічного злочину в окремих випадках визначено в диспозиціях КК України. На ґрунті наведеного та з позицій практики доходимо висновку, що КХЗ у сфері економіки – продукт аналізу емпіричних даних; відображає сутність злочинів цієї категорії і в цілому являє собою інформаційне поле про об’єкт криміналістичного дослідження [5, С 143-154].

Актуальним питанням у боротьбі з економічною злочинністю є і гармонізація законодавства України, узгодженість методик і засобів ОРД та процесуальних досліджень. Тобто з метою розробки ефективних криміналістичних методик виявлення і розслідування економічних злочинів має значення формування законодавства, зокрема, в окремій регіональній частині європейського права, оскільки така протиправна діяльність у широкому масштабі в дійсності спроможна створювати загрозу національній безпеці України в економіці та інших сферах. [26, С 20-26].

Однак злочини у сфері економіки вчинює не «один у полі воїн». Злочинність в економіці – це організована злочинність, найбільш небезпечне явище в державах з ринковою конкурентною економікою, яка у другій половині XX ст. перетворилася на транснаціональну.

Питання боротьби з ОЗ у сфері економіки розглядається на міжнародному рівні, починаючи з П’ятого Конгресу ООН (Женева, 1975 р.), надалі через кожні п’ять років, а останнє десятиліття – ще частіше. В документах Конгресу ООН визначено, що злочини у формі міжнародного бізнесу являють собою загрозу національній і міжнародній безпеці, створюють фронтальну атаку на політичні й економічні органи влади і загрозу самій державності.

У квітні 1993 р. Друга сесія Комісії з питань попередження злочинності Економіко-соціальної ради ООН визначила, що ОЗ – це діяльність злочинних груп, які об’єднуються на економічних засадах; угрупування мають тенденцію встановлювати монополію на ринку товарів; діють витончено, делікатно або группою і прямо та організовують «відмивання» грошей. Через рік Світова Конференція по організації боротьби з транснаціональною злочинністю (Неаполь, 1994 р.) визначила найбільш небезпечні загрози з боку ОЗ національній економіці. Було підкреслено, що феномен ОЗ не слід розглядати як ефемерну структуру, оскільки вона являє собою матеріальну форму незаконного підприємництва.

Боротьба із злочинністю у сфері економіки в Україні започаткована Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р., в якому поняття ОЗ визначено як сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю злочинних угрупувань. [26, С 20-26].

Розробники закону не прийняли до уваги визначення ОЗ в міжнародних документах – як діяльність таких угрупувань, об’єднаних на економічних засадах, а вказали злочини – наслідки їх діяльності. Крім того, струк-

турні й типові ознаки організованих злочинних угрупувань та методи подолання протидії правоохоронним органам у законі теж не були визначені, на що пізніше звернув увагу і Пленум Верховного Суду України. Визначення і дослідження структурних ознак організованого злочинного угрупування є першочерговим завданням правоохоронних органів у боротьбі з економічною злочинністю, зокрема: вид злочинного об’єднання, мета створення і план злочинної діяльності; кількісний склад угрупування, наявність матеріальної

бази та інших технічних і інформаційних засобів; структура та ієрархія об’єднання. Організовані злочинні угрупування в КП розглядають як вищу форму співучасті.

Суттєвою ознакою ОЗ угрупувань, окрім планування злочинної діяльності, є спроможність застосувати силові методи і заподіяти велику шкоду державі, а також розроблення заходів нейтралізації правоохоронних органів шляхом підкупу та блокування їх діяльності, у т. ч. вчинення посягання на життя працівників суду чи правоохоронних органів. Звідси, завдання правоохоронних органів – вдосконалювати методи протидії та ліквідації ОЗ, у тому числі, як зазначається, і нетрадиційними методами. [12, С 303].

Стосовно напрямів боротьби з ОЗ як глобальною небезпекою, мають значення висновки Конвенції ООН від 21 липня 1997 р., в якій зазначено види злочинів, найбільш поширені у сфері економіки, такі як: ухиляння від сплати податків та «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом; привласнення вкладів громадян та розкрадання державного майна; неповернення виручки із-за кордону. Важливе значення у боротьбі з економічною злочинністю має служба боротьби з економічною злочинністю. Головними завданнями служби є:

- своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм;

- аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці та своєчасне інформування про них органів державної виконавчої влади;

- виявлення та припинення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень у галузі економіки та вжиття заходів для їх усунення.

Підрозділи ДСБЕЗ відповідно до покладених на них завдань:

- виявляють і розкривають господарчі, посадові та інші злочини в галузі економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах і вживає заходів до запобігання їм;

-здійснюють оперативне обслуговування об’єктів господарювання різних форм власності;

- проводять в установленому законом порядку перевірку матеріалів про корисливі зловживання, дізнання у кримінальних справах щодо злочинів у галузі економіки, виконує письмові доручення слідчих, прокурорів і суддів відповідно до кримінально-процесуального кодексу України;

-забезпечують захист фінансованих Урядом програм розвитку галузей економіки України або окремих регіонів та сфери обслуговування населення від злочинних посягань; [12, С 303].

- проводять в установленому порядку оперативно-розшукові заходи;

- виявляють факти хабарництва, корупції та інших зловживань;

- виявляють осіб які займаються підробкою грошових знаків, чекових книжок, акцій, векселів та інших цінних паперів.

Працівники ДСБЕЗ мають право:

- безперешкодно входити до приміщень не залежно від форм власності (крім іноземних дипломатичних представництв), до виробничих приміщень, складів, сховищ, що використовуються громадянами для занять підприємництвом;

- проводити за участю власника, його представника огляд виробничих, складських, торговельних, службових приміщень, транспортних засобів та інших місць зберігання і використання майна;

- вилучати необхідні документи про кредитні та фінансові операції, матеріальні цінності, кошти, а також сировину і продукцію в установленому законодавством порядку, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання - документів, грошей і товарно-матеріальних цінностей;

- проводити контрольні закупки;

- вимагати обов’язкового проведення перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та фінансової діяльності підприємств, установ і організацій одержувати від посадових і матеріально-відповідальних осіб відомості й пояснення про факти порушення законодавства;

- вилучати у громадян і посадових осіб документи, що мають ознаки підроблення, а також речі, предмети і речовини, які вилучені з цивільного обігу і перебувають у громадян без спеціального дозволу, а також безгосподарне майно і в установленому порядку вирішувати питання про його подальшу належність;

- одержувати безкоштовно від підприємств і громадян інформацію, за винятком випадків, коли законом встановлений спеціальний порядок її одержання; [17, С 386].

- перевіряти у міністерствах, комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей;

- проводити перевірку фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування);

залучати для здійснення ревізій і перевірок працівників контрольно-ревізійних управлінь, фахівців відповідних міністерств, держкомітетів та інших;

- одержувати в установленому порядку від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки стосовно операцій за рахунками конкретної особи – юридичної або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, а від інших підприємств і організацій незалежно від форм власності – довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами , установами і організаціями. [17, С 386].