- •1.Поняття та предмет кримінального права.
- •2.Наука кримінального права, її зміст і задачі.
- •3.Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
- •1)Конституційні (загальноправові);2)галузеві (спеціальні).
- •4.Поняття кримінального закону його риси та значення
- •5.Загальна характеристика кримінального законодавства України
- •6.Побудова кримінального кодексу,структура статей кримінального кодексу.
- •7.Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк
- •8.Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми
- •9.Дія кримінального закону в часі
- •10.Зворотна дія кримінального закону в часі.
- •11.Дія кримінального закону в просторі
- •12.Поняття та ознаки злочину.
- •13. Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавства.
- •14. Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •15. Кримінально-правові відносини (Зміст, суб’єкти).
- •16. Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •17. Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •18. Об’єкт злочину та його види.
- •19. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єтом кримінально-правової охорони.
- •20. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •21. Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •22. Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •23.Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •24.Поняття і види суспільно-небезпечних наслідків злочину.
- •25.Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •26.Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •27. Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •3 Ознаки суб’єкту злочину:
- •28.Вік кримінальної відповідальності.
- •29.Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •30.Неосудність та її критерії.
- •31.Поняття та види спеціального суб’єкту злочину.
- •32.Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •33.Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
3.Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
Принципи КП - це фундаментальні ідеї, які лежать в основі побудови КП , визначають його систему та методи реалізації.
Розгляд принципів кримінального права в сучасній науці КП різними авторами здійснюється по-різному.
Всі принципи, які лежать в основі чинного кримінального права, можуть бути поділені на:
1)Конституційні (загальноправові);2)галузеві (спеціальні).
До перших належать ті, що закріплені в КУ, а саме:
♦ принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6);♦ принцип верховенства права (ст. 8);♦ принцип справедливості права (ст. 19);♦ принцип рівності громадян перед законом (ст. 24);♦ принцип забезпечення гідності особи (ст. 28);♦ принцип законності (статті 29, 61, 62, 124);♦ принцип гуманізму.
До спеціальних принципів КП належать:
Відповідальність особи за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин. Цей принцип прийнято виражати - немає злочину без вказівки на це в законі. Тільки кримінальний закон визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочином. Інакше кажучи, кримінальна відповідальність і покарання можуть мати місце лише за те конкретно вчинене особою діяння, що зазначене як злочин в Особливій частині КК. У ч. 1 ст. 2 встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом. Тому якщо яке-небудь діяння прямо в КК не передбачено як злочин, його вчинення ні за яких умов не може тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання.
Керуючись положеннями КУ , КК закріплює принцип відповідальності особи лише за наявності її вини. Основний Закон в ст. 62 проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ст.23 КК передбачає поняття вини та її форм - умислу і необережності, а в ст. 24 і 25 чітко визначені ці форми вини, без наявності яких неможлива кримінальна відповідальність. Тому, які б тяжкі наслідки не були заподіяні в результаті діяння особи, якщо не встановлено, що вона діяла винно (тобто умисно чи з необережності), кримінальна відповідальність виключається.
Особистий характер відповідальності як принцип кримінального права полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести за нього кримінальну відповідальність і підлягати покаранню. Якої б тяжкості злочин не був вчинений, ніякі інші особи (в тому числі родичі) не можуть бути притягнуті до відповідальності, крім особи, винної в його вчиненні. Особистий (персональний) характер відповідальності випливає з багатьох норм КК. Так, у ст. 18 прямо зазначається, що суб'єктом злочину, тобто особою, яка може нести кримінальну відповідальність, є лише фізична особа, яка обов'язково є осудною і досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного. Чим більш тяжкий злочин вчинено, чим більш суспільне небезпечним є винний, тим більш сувора кримінальна відповідальність настає, тим більш суворим є призначене покарання. І навпаки, при вчиненні злочинів, що не є тяжкими, коли особа вина якого не вимагає суворого покарання, кримінальна відповідальність пом'якшується, призначається менш суворе покарання, а іноді на підставі розглядуваного принципу особа звільняється від кримінальної відповідальності або покарання. У КК цей принцип закріплений у багатьох нормах. Так, у статтях Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за окремі злочини, виділені злочини з обтяжуючими і пом'якшуючими ознаками, встановлені досить широкі межі санкцій. Це дає можливість суду враховувати ступінь тяжкості вчиненого особою злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини при призначенні покарання.