- •28. Синхронізація за принципом бар'єра
- •29. Синхронізація процесів користувача у Linux.Ф’ютекси
- •30. Види міжпроцесової взаємодії
- •31. Міжпроцесова взаємодія на базі спільної пам'яті
- •32. Технології передавання повідомлень
- •33. Взаємні блокування
- •34. Умови виникнення взаємних блокувань
- •35. Запобігання взаємним блокуванням на рівні ос
- •36. Підхід ведучого-веденого
- •37. Підхід портфеля задач
- •38. Підхід конвеєра
- •39. Проблеми реалізації'віртуальної пам'яті. Фрагментація пам'яті
- •41. Сегментація пам'яті
- •42. Сторінкова організація пам'яті
- •43. Сторінково-сегментна організація пам'яті
- •44. Поняття підкачування
- •45. Поняття сторінкового переривання
- •46. Алгоритм fifo
- •47. Оптимальний алгоритм
- •48. Алгоритм lru
- •49. Годинниковий алгоритм
- •50. Організація заміщення сторінок
- •51. Поняття файла і файлової системи
- •52. Організація інформації у файловій системі
- •53. Операції над файлами і каталогами
- •54. Файлові операції posix
51. Поняття файла і файлової системи
Файл — це набір даних, до якого можна звертатися за іменем. Файли організовані у файлові системи. З погляду користувача файл є мінімальним обсягом даних файлової системи, з яким можна працювати незалежно.
Файли є найпоширенішим засобом зберігання інформації в енергонезалежній пам'яті. Така пам'ять надійніша, й інформація на ній може зберігатися так довго, як це необхідно. Зазначимо, що більшість збоїв у роботі ОС не руйнує інформації, що зберігається у файлах на диску. Для забезпечення збереження даних підвищеної цінності вживають додаткових заходів (гаряче резервування, резервне копіювання тощо).
Файли забезпечують найпростіший варіант спільного використання даних різними застосуваннями. Це пов'язано з тим, що файли відокремлені від програм, які їх використовують: будь-яка програма, якій відоме ім'я файла, може отримати доступ до його вмісту. Якщо одна програма запише у файл, а інша його потім прочитає, то ці дві програми виконають обмін даними.
Файлова система - це підсистема ОС, що підтримує організований набір файлів, здебільшого у конкретній ділянці дискового простору (логічну структуру); низькорівневі структури даних, використовувані для
організації цього простору у вигляді набору файлів (фізичну структуру); програмний інтерфейс файлової системи (набір системних викликів, що реалізують операції над файлами).
Файлова система надає прикладним програмам абстракцію файла. Прикладні програми не мають інформації про те, як організовані дані файла, як знаходять відповідність між ім'ям файла і його даними, як пересилають дані із диска у пам'ять тощо — усі ці операції забезпечує файлова система.
До головних задач файлової системи можна віднести: організацію її логічної структури та її відображення на фізичну організацію розміщення даних на диску; підтримку програмного інтерфейсу файлової системи; забезпечення стійкості проти збоїв; забезпечення розподілу файлових ресурсів за умов багатозадачності та захисту даних від несанкціонованого доступу.
52. Організація інформації у файловій системі
Розділ (partition) - частина фізичного дискового простору, що призначена для розміщення на ній структури однієї файлової системи і з логічної точки зору розглядається як єдине ціле.
Розділ — це логічний пристрій, що з погляду ОС функціонує як окремий диск. Такий пристрій може відповідати всьому фізичному диску (у цьому разі кажуть, що диск містить один розділ); найчастіше він відповідає частині диска (таку частину називають ще фізичним розділом); буває й так, що подібні логічні пристрої поєднують кілька фізичних розділів, що перебувають, можливо, на різних дисках (такі пристрої ще називають логічними томами — logical volumes).
Кожний розділ може мати свою файлову систему (і, можливо, використовуватися різними ОС). Для поділу дискового простору на розділи використовують спеціальну утиліту, яку часто називають fdisk. Для генерації файлової системи на розділі потрібно використати операцію високорівневого форматування диска. У деяких ОС під томом (volume) розуміють розділ із встановленою на ньому файловою системою. Реалізація розділів дає змогу відокремити логічне відображення дискового простору від фізичного і підвищує гнучкість використання файлових систем.
Каталог — це об'єкт (найчастіше реалізований як спеціальний файл), що містить інформацію про набір файлів. Про такі файли кажуть, що вони містяться в каталозі. Файли заносяться в каталоги користувачами на підставі їхніх власних критеріїв, деякі каталоги можуть містити дані, потрібні операційній системі, або її програмний код.
Каталог можна уявити собі як символьну таблицю, що реалізує відображення імен файлів у елементи каталогу (зазвичай в таких елементах зберігають низько- рівневу інформацію про файли).
Базовою ідеєю організації даних за допомогою каталогів є те, що вони можуть містити інші каталоги. Вкладені каталоги називають підкаталогами (subdirectories). Таким чином формують дерево каталогів. Перший каталог, створений у файловій системі, встановленій у розділі (корінь дерева каталогів), називають кореневим каталогом (root directory).
Для файла, розташованого всередині каталогу недостатньо його імені для однозначного визначення, де він перебуває, - в іншому каталозі може бути файл із тим самим ім'ям. Тепер для визначення місцезнаходження файла потрібно додавати до його імені список каталогів, де він перебуває. Такий список називають шляхом (path). Каталоги у шляху перераховують зліва направо - від меншої глибини вкладеності до більшої.
