2) Водне середовище існування і його чинники

Пригадайте, які організми мають водне середовище життя. Які пристосування мають тварини? Як рослини пристосувалися до життя у воді?

Водне середовище існування за своїми умовами значно відрізня­ється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, менший уміст кисню, значні перепади тиску. Крім того, різні типи водойм відріз­няються за концентрацією солей, швидкістю течій тощо. Висока питома теплоємність водойм зумовлює значно менші коливання температури у поверхневих шарах води порівняно з повітрям (річна амплітуда температур у поверхневих шарах океану не перевищує 10—15 °С, а на великих глибинах температура взагалі стала — від ~1,5 до —2 °С), але різні типи водойм значно відрізняються за температурним режимом.

Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. Як правило, на глибинах понад 150—250 м Фотосинтезуючі водорості існувати не можуть. На глибину проникнення світла також впливають пора року, прозорість води тощо {демонстрування малюнків прибережних, вільноплаваючих і занурених рослин).

На глибину понад 1 500 м світло не проникає взагалі.

3) Ґрунт

Пригадайте з природознавства 5-го класу, що таке ґрунт. Які пристосування мають тварини для життя в ґрунті?

Ґрунт - це верхній родючий шар літосфери (твердої оболонки Землі), утворений внаслідок життєдіяльності різних організмів. Ґрунт — це система порожнин, розміри яких залежать від діаметра механічних часток, що його складають. Ці порожнини заповнені водою або повітрям. Завдяки наявності вологи у гранті умови існування в ньому дрібних організмів наближаються до умов існування у водоймах. Вологість у нього завжди вища, ніж повітря, і тому різноманітні організми можуть легше переживати там посушливий період.

Іншою характерною рисою ґрунту як середовища існування є по­рівняно невелика амплітуда добових і річних коливань температур (на глибинах понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються). Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу грунту і там переживати в активному чи неактивному стані період низьких або підвищених температур. У ґрунті є значні запаси органічних речовин, що створює кормову базу для різноманітних організмів.

Більшість мешканців ґрунту потребує підвищеної вологості, що пов'язано із характером живлення або особливостями будови їхніх покривів.

Різноманітність умов існування зумовлює багатий видовий склад мешканців ґрунту. В ґрунті розміщені кореневі системи, ризоїди, видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх шарах ґрунту мешкають водорості (зелені, жовто-зелені, діатомові), гриби, лишайники, ціанобактерії.

4) Організм як середовище існування

Симбіоз. Усі форми співіснування різних видів називають симбіозом (від грец. сим - разом та біос-життя). Симбіоз може грунтуватись на трофічних взаємозв'язках (коли організм хазяїна або залишки його їжі чи продукти життєдіяльності слугують для живлення симбіонта) або на просторових (оселення одного організму всередині або на поверхні іншого чи спільне використання певних місцеіснувань: нір, черепашок тощо).

Симбіоз може бути обов'язковим (облігатним), коли існування обох організмів чи одного з них неможливе без іншого (гриби, що входять до складу лишайників, стьожкові черви - паразити кишечнику хребетних тварин тощо). За необов'язкового (факультативного) симбіозу організми можуть існувати разом або окремо один від одного (наприклад, раки-самітники та актинії). Залежно від характеру взаємозв'язків між партнерами розрізняють різні типи симбіозу: паразитизм, коменсалізм та мутуалізм.

Паразитизм - це такий тип взаємозв'язків між різними видами, за якого один із них (паразит) більш-менш тривалий час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємовідносин з довкіллям. Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі, круглі, кільчасті черви, молюски, членистоногі тощо), бактерій, грибів (борошнисто-росяні, трутовики, ріжки, сажки тощо) і навіть квіткових рослин (повитиця). Всі віруси - внутрішньоклітинні паразити.

Паразитизм є прикладом антагоністичних взаємозв'язків між організмами: хазяїн за допомогою імунних та інших захисних реакцій намагається позбутися паразитів, а ті, в свою чергу, — їх послабити або ж повністю нейтралізувати. В деяких випадках паразити впливають на імунну систему хазяїна таким чином, що вона не розпізнає їх як сторонні об'єкти (антигени) і не виробляє до них антитіла.

Серед паразитів розрізняють обов'язкових (облігатних) та необов'язкових (факультативних). До першої категорії належать, наприклад, бичачий та свинячий ціп'яки, які можуть існувати лише в тонкому кишечнику людини. Прикладом необов'язкових паразитів може слугувати круглий черв - стронгілоїдес, який може повністю здійснювати свій життєвий цикл у грунті, але здатний паразитувати і в кишечнику людини, іноді призводячи до її загибелі.

Є паразити, що мешкають як на поверхні організму хазяїна (ектопаразити воші, пір'яні кліщі тощо), так і всередині (ендопаразити: стьожкові та круглі черви, сисуни, личинки шлункових оводів та ін.).

Коменсалізм (від лат. ком - разом та менса - стіл, трапеза) (мал. - це такий тип взаємозв'язків різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує їжу чи житло іншого (хазяїна), не завдаючи останньому помітної шкоди. Прикладом коменсалізму може слугувати оселення невеликого краба — пінікси в мантійній порожнині гребінця (двостулкового молюска), де він живиться залишками їжі хазяїна.

Коменсалізм може проявлятись у формах квартиранства (використання коменсалом для оселення організму хазяїна або частини середовища його існування) чи нахлібництва (використання залишків їжі хазяїна). Прикладом квартиранства може слугувати оселення на поверхні дерев орхідей, які не завдають їм шкоди, оскільки живляться самостійно, а нахлібництва - інфузорії, що мешкають у шлунку жуйних тварин і живляться симбіотичними бактеріями. Представники одного з видів середземноморських крабів постійно тримають у клішнях двох актиній, споживаючи частину їхньої здобичі. Мутуалізм (від лат. мутуус - взаємний) - це такий тип співіснування різних видів, від якого вони взаємно дістають користь. Часто види, які перебувають у мутуалістичних зв'язках, не можуть існувати окремо. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові тварини постійно мешкають у кишечнику комах (тарганів, термітів тощо). Джгутикові виробляють спеціальний фермент (целюлазу), який розщеплює целюлозу до простих цукрів, що легко засвоюються організмом комахи. Отже, постачаючи своєму хазяїну поживні речовини, вони самі знаходять у його кишечнику їжу та захист від несприятливих умов довкілля. Якщо комах штучно позбавити мутуалістів, вони загинуть від голоду навіть за достатньої кількості їжі, оскільки самі целюлазу не виробляють. Іншими прикладами можуть слугувати співіснування рака-самітника та актинії. Рак-самітник має надійний захист у вигляді жалких клітин актинії, а актинія використовує рака як засіб пересування, що сприяє кращому забезпеченню їжею. Бульбочкові бактерії, що оселяються в клітинах коренів бобових рослин, вводять атмосферний азот до складу певних хімічних сполук і постачають їх рослині, одержуючи, в свою чергу, від неї необхідні їм органічні речовини.

Отже, середовище існування — це сукупність умов, у яких живуть особини, їхні популяції й угруповання організмів різних видів.

ВИСНОВОК: середовище існування живих організмів визначає їхні якісні і кількісні показники існування і зміни цих показників приводить до негативного впливу на їх життєдіяльність і можуть викликати летальний результат.

Додатковий матеріал

Пристосування організмів до середовища існування 1. Наземно-повітряне середовище

Предствники	Пристосування
Рослини	До освітленості: — тепловитривалі, — світлолюбні; до температури: — теплолюбні, — холодостійкі; до вологості: — випаровування через продихи листків, — запасання води в органах, — видозмінене листя, — збільшення довжини коріння
Тварини	До освітленості: — денні, — нічні; до температури: — холоднокровні (анабіоз), — теплокровні (терморегуляція); до вологості: — жировий запас (екзогенна вода), — соковита їжа; до польоту: — крила

2. Водне середовище

Планктон: бактерії, ціанобактерії,	Забезпечення плавучості: — невеликі розміри, — зменшення густини тіла,
водорості, дрібні рачки, медузи	— різноманітні вирости
Нектон: риби, молюски вторинноводяні ссавці (кити, дельфіни)	Обтічна форма тіла; дихання: — у первинноводяних — зяброве, — у вторинноводяних — легеневе; пересування: — плавці або ластоподібні кінцівки, — хвіст
Бентос: черви, губки, риби, водорості	— Прикріплення до дна, — заривання в товщу ґрунту, — пересування по дну