33.Ф’ючерсні угоди. Визначення і види ф’ючерсів. Механізм укладення ф’ючерсних угод.

Ф’ючерсна угода — це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Фінансовий ф’ючерс — це контракт на купівлю або продаж того чи іншого фінансового інструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця у майбутньому (у визначений день цього місяця). Види фінансових ф’ючерсів

Валютний ф’ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавець приймає зобов’язання продати, а покупець — купити визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк.

Механізм укладення ф’ючерсних угод: Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відповідну ф'ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в кліринговій палаті, деяку суму, що називається початковою маржею.

Початкова маржа є внеском клієнта в забезпечення виконання умов контракту, тобто певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки.

Після перевірки ф'ючерсиих контрактів кліринговою палатою вони перестають бути зобов'язаннями між покупцем та продавцем, а стають зобов'язаннями між покупцем (продавцем) і кліринговою палатою. Остання з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити актив, а перед продавцем — оплатити його в обумовлені контрактом строки.

34.Основні принципи ціноутворення у форвардних та ф’ючерсних контрактах.

35.Хеджування за допомогою ф’ючерсів.

Хеджування за допомогою форвардних контрактів. Форвардний контракт-це звичайний контракт, виконання якого просто відстрочене в часі. Звідси хеджування за допомогою форвардів полягає в тому, що хеджер фіксує для себе майбутню ціну свого базового активу, який він збирається купити або продати. Однак через свою природу форварди не є високоліквідними, оскільки їх виконання гарантоване тільки контрактом, а завжди може відбутися ситуація, коли заплатити штраф за невиконання контракту для однієї зі сторін буде вигідніше, ніж виконати форвард. Крім того пошук зворотної сторони, для укладання форварда, пов'язаний з великими операційними втратами. Крім того, через відсутність організованого ринку форвардів пошуки можуть закінчитися нічим.

При укладанні форвардного контракту, при подальшому підвищенні ціни спот покупець одержує дохід у вигляді різниці між форвардною ціною і поточною ціною спот, яку йому не доведеться платити, оскільки ціна форвардом уже зафіксована. При цьому дохід покупця є збитком продавця, оскільки він цю різницю не одержить, тому що він зобов'язаний продати актив за ціною зафіксованою у форварді, і це його збиток у вигляді недоотриманого прибутку, який міг би бути отриманий у випадку не укладання форвардного контракту. Аналогічна ситуація і при зниженні ціни на базовий актив, тільки тоді виграє продавець, а програє, відповідно, покупець. Форвардна валютна операція — продаж чи купівля певної суми валюти з інтервалом по часу між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди, як правило, виступають банки і промислово-торгові корпорації. При укладанні контракту на постачання товарів експортер одночасно укладає зі своїм банком угоду про продаж йому свого валютного виторгу через місяць за визначеним на момент укладання угоди курсом. При цьому банк приймає па себе валютний ризик експортера і як плату за це встановлює премію для себе, що враховується при визначенні форвард-курсу.

36. Визначення та види опціонів. Дохідність опціонів.

Опціон — це фінансовий інструмент-контракт, який не вважається обов’язковим, тобто інвесторові надається право вибору виконувати цю строкову угоду або ні.

Основними видами опціонів є “пут” і “кол” (put & call options). Опціон “пут” дає право власнику продати актив (визначену кількість одиниць певного актива) за встановленою ціною на певну дату (опціон європейського типу), або протягом строку дії контракту (опціон американського типу). Опціон “кол” дає право купити актив на аналогічних умовах.

Опціони “пут” і “кол” представлені на багатьох біржах світу. Крім того такі контракти укладаються індивідуально (поза біржею, або “через прилавок”); зазвичай їх учасниками є фінансові інститути, зокрема інвестиційні банки, а також їх клієнти. Організація торгівлі опціонами на біржах аналогічна до біржової торгівлі ф’ючерсами. Ключову роль у ній відіграє клірингова система біржі (клірингова палата), яка забезпечує розрахунки по контрактах. Купівля/продаж опціонна передбачає укладення двох контрактів: один – між покупцем і біржею, яка виступає продавцем, і другий – між біржею і продавцем, при цьому біржа виступає покупцем. Здійснення купівлі продажу активу за такими контрактами називається виконанням опціону. Якщо покупець вирішив закрити свою позицію без виконання опціону упродовж строку його дії, він може просто продати його, аналогічно позиція продавця закривається купівлею того ж опціонна. Якщо покупець вирішує виконати опціон, клірингова палата обирає продавця цього опціонна згідно конкретних правил, встановлених біржею.

Дохідність

Виграш, який може отримати власник опціону, обумовлюється насамперед розміром сплаченої ним премії, а також страйковою та ринковою цінами базового активу. Виграш продавця опціону обмежується розміром отриманої ним премії і не може перевищувати цю величину.