2. Педагогічне спілкування як діалог.
Педагогічний діалог – це діяльність у педагогічному процесі,яка дає можливість кожному співрозмовнику самовиразитись у спілкуванні.
Для того щоб ПС мало всі риси діалогічності, воно повинно відповідати критеріям:
Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра між співрозмовником. (учень – суб’єкт у навчанні).
Зосередженість педагога на співрозмовнику та взаємовплив думок, поглядів, позицій тощо(особистісна рівність у спілкуванні).
Персоніфікована манера висловлювань:
«Я вважаю»
«Я впевнений»
«Я гадаю»
«Я мушу порадитись з вами»
Поліфонія взаємодії (це можливість для кожного учасника комунікативно викласти свою позицію).
Двоплановість позицій педагога у ПС (педагог веде діалог не лише з учнями, а й ізсобою, бо він аналізує ефективність втілення власного задуму).
3. Бар’єри спілкування та відповідні моделі педагогічного спілкування.
Бар’єри спілкування – це перешкоди, що спричинюють опір учня впливові вчителя. Існують такі бар’єри:
Соціальний – коли вчитель демонструє свою перевагу над учнями і свій соціальний статус;
Психологічний – це не спів падання інтересів співрозмовників до комунікації, до спілкування;
Смисловий – пов'язаний з нерозумінням учнями того, що розповідає вчитель;
Фізичний – це неправильно організований і використаний вчителем простір (вчитель сидить за столом).
Естетичний – зумовлений не сприйняттям учнем зовнішнього вигляду вчителя, особливостей міміки, жестів, виразу обличчя.
Емоційний – це невідповідність настрою учасників спілкування, наявність негативних емоцій і всього того, що деформує спілкування.
Невміння долати бар’єри породжує, призводить до малоефективних моделей педагогічного спілкування.
4. Структура педагогічного спілкування.
Професійне педагогічне спілкування є складною системою, яку складають чотири етапи:
Моделювання педагогом майбутнього спілкування ( прогностичний етап)- Вчитель планує й прогнозує зміст, структуру, способи та засоби спілкування. Наприклад: вчитель готується до уроку.
Комунікативна атака (підготовчий етап) – це заохочення учнів до майбутньої праці, це завоювання їх інтересів, ініціативи, це встановлення емоційного і ділового контакту. Наприклад: мотивація учбової діяльності, установка учнів на мету навчально-пізнавальної діяльності.
Керування спілкуванням (операційно - діяльнісний етап) – це свідома цілеспрямована організація взаємодії педагога з учнями, що супроводжується корегуванням процесу спілкування відповідно до його мети. Наприклад: це сприймання, осмислення, та закріплення нового.
Аналіз ситуації спілкування (контрольно-зворотній етап) – це порівняння мети з результатами взаємодії, це моделювання також подальшого спілкування. Наприклад: підведення підсумків уроку, повідомлення і коментування домашнього завдання.