20 Специфічність французької приватизації.

Специфічними рисами французької приватизації стало поєднання централізованого регулювання з ринковими важелями, а також використання принципу сегментації пропозиції акцій між різними групами акціонерів. Це було викликане намаганням забезпечити стабільність контролю над управлінням приватизованим підприємством і зберегти середньострокову стратегію його розвитку, а також захистити від безконтрольного скуповування акцій зовнішніми інвесторами. Решта активів реалізовувалася на французькому фінансовому ринку.

Хвиля приватизації у Франції в середині 1990-х років не досить успішно виконала одне з поставлених перед нею завдань — наповнення бюджету. Так, у результаті приватизації десяти великих державних компаній уряд отримав лише 1,7 млрд дол. Проте згодом приватизаційні процеси проходили все з більшим успіхом. У цілому поточний етап приватизації у Франції, що почався у 2005 р. і включає продаж пакетів акцій трьох енергетичних компаній, а також в одному з найбільших операторів платних автодоріг, має вирішити такі завдання, як наповнення державних фінансів, скорочення державного боргу й оптимізація бюджету, щоб привести їх у відповідність з вимогами ЄС.

21 Фінансова система Японії (бюджет центрального уряду; місцеві бюджети; спеціальні фонди та фінанси підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади), її особливості.

22 Бюджетна система Японії.

У Японії дворівнева бюджетна система з достатньо високою автономією місцевих органів влади. У центральному бюджеті акумулюється близько 45 % доходів бюджету, до місцевих бюджетів надходить 55 % доходів. Однак така структура доходів бюджетів двох рівнів складається лише після бюджетного перерозподілу коштів на користь місцевих бюджетів, яким дістається лише трохи більше третини всіх податкових доходів країни.

В адміністративно–територіальному відношенні Японія поділяється на префектури, до складу яких входять адміністративні одиниці – міста, селища і села. Місцеві бюджети включають 47 префектуральних, 647 міських, 1 985 селищних і близько 3 тис. сільських бюджетів. У префектуральних, міських, селищних і сільських управліннях є фінансові відділи, які відають місцевими фінансами.

Бюджетні відносини. В Японії діють два бюджетні рівні – державний та місцевий. Місцевий, у свою чергу, поділяється на префектурний та муніципальний.

Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить низький: вони не перевищують 1 % ВВП.

Величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати, серед них — пенсії. Японський уряд звертає значну увагу на створення гідного рівня життя особам літнього віку. Це пов'язано з тим, що чисельність цієї категорії постійно зростає. Крім того, через зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також браку молодої робочої сили, літні люди стають важливою складовою ринку праці. Пенсійна система Японії досить складна і багатошарова. Засобами державного бюджету забезпечується 1 : 3 виплати базової пенсії, решта виплачується за рахунок різних пенсійних фондів. Основним завданням пенсійної реформи є зниження пенсійного навантаження на бюджет і одночасне збереження виплат пенсіонерам на високому рівні — не менше 50 % від середнього рівня оплати праці в країні.

За рахунок бюджету фінансується також так звана суспільна взаємодопомога, що охоплює ту категорію населення, яка сама не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога виплачується на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.