1.3. Обсяг лісогосподарських заходів

З метою підвищення продуктивності насаджень в них в залежності від повноти, віку, складу і т.п. проектується система заходів, обсяг яких наводимо у вигляді табл..1.2.

Таблиця 1.2.

Обсяг лісогосподарських заходів

Група Віку	Лісогосподарські Заходи	Обсяг, га
		Корінні деревостани	Похідні деревостани	Разом
1-10	Відведення в середньоповнотні Корінні	12,3	-	12,3
	Реконструкція високо і середньоповнотних похідних	-	139,4	139,4
	Освітлення високоповнотних корінних	20,6	-	20,6
11-20	Реконструкція середньоповнотних похідних	-	69,1	69,1
	Прочистка високоповнотних корінних і похідних	67,5	115,9	183,4
31-40	Прорідженя високоповнотних корінних і похідних	-	56,8	56,8
41-50	Вирубка низькоповнотних корінних і похідних	1,7	9,2	10,9
	Прохідні рубки у високоповнотнихк корінних і похідних	32,9	15	47,9
51-60	Прохідна в високоповнотних корінних і похідних	16,7	62,9	79,6
	Вирубка низькоповнотних похідних	-	4,6	4,6

Продовження таблиці 1.2.

61-70	Вирубка низькоповнотних корінних і похідних	-	12,9	12,9
71-80	Сприяння природному відновлення корінних і похідних	15,6	83	98,6
	Вирубка низькоповнотних корінних і похідних	-	28,6	28,6
	Прохідні рубки у високоповнотних корінних і похідних	11	-	11
81-100	Сприяння природному відновленню в корінних і похідних	52,5	158,5	211
	Вирубка низькоповнотних корінних і похідних	22,6	48,2	70,8
Всього	-	253,4	804,1	1057,5

Як видно з таблиці 1.2. в насадженнях запроектовано з метою підвищення їхньої продуктивності, комплекс лісогосподарських заходів. Стосовно обсягів цих заходів що в загальному складає 1057,5га, з яких заходи в корінних деревостанах становлять 253,5га, а в похідних – 926,8га.

2. Проект доглядових рубань

2.1. Огляд спеціальної літератури

Район буково-ялицево-смерекових лісів займає схили північного і південного макросхилів. Він охоплює північні схили Свидовця, частину Чорногори, Маврмарошський масив, частину Покутсько-Буковинських Карпат, Горган, Сколівські Бескиди. Лісова рослинність повсюдно носить сильний відбиток господарської діяльності людини.

У районі чітко виділяються пояси:

1. до 1200 м – мішані насадження за участю бука, ялиці і смереки;

2. 1200(1300)-1500(1600) м – чисті смерекові ліси;

3. 1500-1800 м – субальпійська рослинність;

4. 1800 м і вище – альпійська рослинність.

Тип лісу ”Волога буково-ялицева смеречина” (D₃-бк-яцСм) поширений на всій території Карпат у межах висот 750-1100 (1200) м н.р.м. на схилах всіх експозицій, крім південних.

Ґрунтові умови місцезростання є дуже родючими. Переважають бурі гірсько-лісові опідзолені, щебенисті, суглинисті на елювії-делювії карпатського флішу ґрунти з потужністю залягання понад 80 см. Типоутворюючими породами на таких ґрунтах є дуб звичайний, дуб скельний, бук лісовий, ялиця, смерека, вільха чорна, вільха сіра. Всі породи є високих бонітетів (1-1а).

У деревостані переважає смерека 1-1а бонітету з обов’язковою домішкою бука та ялиці. Також зустрічаються: клен-явір, рідко клен гостролистий, ясен, в’яз гірський. граб, береза, осика, черемха, тис та інші. У підліску зустрічаються: ліщина, вовчі ягоди звичайні, бузина червона, бузина чорна, калина, бруслина, жимолость чорна, крушина ламка, спірея в’язолиста. До трав’яного покриву входять: воронець колосистий, маренка запашна, копитняк європейський, яглиця, вороняче око, шавлія залозиста, чистець лісовий, розрив-трава, зірочник дібровний, осока волосиста, зубниця залозиста, міцеліс стінний, безщитник жіночий, щитник чоловічий, квасениця, вербозілля лучне, підлісник європейський. Крім того зустрічаються: зеленчук жовтий, живокіст серцеподібний, купина кільчаста, барвінок малий, щитник буковий, герань Робертова, валеріана трикрила, кропива дводомна, гравілат річковий. З мохів рідко зустрічаються: печіночник мох, листяний мох.

Смерекові деревостани в лісах України поширені в основному в гірській зоні Карпат (95,4%). Специфіка рубок догляду тут полягає в тому, що інтенсивність освітлення і прочисток, як правило, дуже висока (залежно від конкретних умов), проріджувань – середня, а прохідних рубок – слаба. У перші роки життя смереку найкраще вирощувати в суміші з іншими породами і під їх захистом.

У молодняках вологих раменів та сураменів трапляються в домішці такі породи, як ялиця, бук, явір і ясен, а тому при рубках догляду необхідно забезпечити формування змішаних за складом лісостанів, які мають високу вітростійкість та продуктивність, добре виконують водоохоронно-ґрунтозахисні функції.

Значні площі в Карпатах на щебінчастих ґрунтах представлені смереково-березовими молодняками. Смерека тут росте під наметом берези. При прочистках частину берези та інших другорядних порід потрібно вирубувати, а ту частину дерев, які не заважають росту смереки, слід залишати для поліпшення ґрунтових умов і вітростійкості. Деякі лісівники рекомендують у смеречниках Карпат провадити рубки догляду низовим способом з одночасною вирубкою дерев верхнього ярусу, пошкоджених хворобами, а також із стовбурами низької якості. Дослідження М. Віскота (1956) свідчать про доцільність проведення в смеречниках інтенсивних рубок догляду за верховим методом.

О. В. Давидов (1940) вважав, що інтенсивне розрідження погіршує форму стовбурів смереки, а Е. Герхардт (1925) доводив доцільність проведення інтенсивних рубок догляду, тому що вони сприяють зменшенню віку рубки. За даними О. І. Пітікіна (1968), поточний приріст смеречин в Карпатах досягає найбільших значень при повноті 0,8.

Дослідження П. Флюрі (1903), А. Шифеля (1910), Л. Боданецького (1926) переконують, що у смерекових молодняках слід провадити інтенсивне проріджування для прискорення росту дерев; у середньовікових насадженнях – догляд за формою стовбурів, зменшуючи інтенсивність рубок.

Ми вважаємо, що рубки догляду в смеречниках Карпат мають свої особливості. У зв'язку з цим визначення методу, який сприяв би формуванню біологічно стійких насаджень, вимагає додаткових досліджень. Проте існуючі матеріали і спостереження дозволяють сформулювати попередні рекомендації: для збільшення приросту і формування вітростійких насаджень із розвинутою кореневою системою рубки догляду в молодняках необхідно провадити головним чином верховим методом підвищеної інтенсивності, освітлення – через 3-5 років після головних рубок зберігаючи домішку цінних листяних порід; повторність їх через 3-4 роки. Зімкненість верхнього пологу насаджень має досягати 0,6. Характер і режим прочисток необхідно наблизити до освітлення. Проріджування доцільно провадити середньої інтенсивності (15-25% за масою) комбінованим або низовим методом, а прохідні рубки мають бути слабкої інтенсивності. Зімкненість пологу не повинна бути нижчою 0,8-0,7, На вітроударних ділянках прохідні рубки провадити не доцільно.

Інтенсивність і метод рубок догляду залежать від конкретних умов ділянки (крутизни й експозиції схилу, типу лісу тощо). На схилах крутизною 25° і вище інтенсивність рубок догляду, як правило, знижується на 5-10%, а прохідні рубки на таких ділянках взагалі недоцільні. При прохідних рубках тут пошкоджується до 60% дерев.

У смеречниках, які ростуть на кам'янистих ґрунтах, рубки догляду передбачають санітарні цілі. Вирубці тут повинні підлягати тільки сухостійні та засихаючі дерева. У смерекових культурах, створених у буковому поясі Карпат при значній кількості підросту бука, рубки догляду спрямовані на вирощування змішаних смереково-букових насаджень. Надалі тут слід відновити корінний тип букових насаджень за участю клена, явора, ільма гірського, ялиці, смереки.

В Україні формуються природні (в основному, в Карпатах і Прикарпатті) і штучні лісостани ялини. За складом різноманітні: чисті ялинники формуються у високогір'ї з незначною домішкою ялиці, бука і явора – на гіпсометричних рівнях; зі значною домішкою цих по складі (до 5-6 одиниць) – ще нижче і на північних схилах цього, ялина природного походження входить до ялицевих і букових лісів. Зустрічаються і похідні

Рис.1. Екологічний оптимум ялини (1), ялиці (2) і бука (3) за відношенням до тепла.

Рис.2. Едафічні ареали бука (1), ялиці (2) та смереки (3) в Українських Карпатах

природного походження в поясі ялицевих букових дубових лісів. Це пояснюється більш широкою екологічною амплітудою ялини (смереки) в порівнянні з ялицею та буком (рис.1.). Відрізняються ці деревні породи і за едафічними ареалами (рис.2.).

Тому ялина часто як агресор, захоплює природні місце оселення ялиці, бука, де формуються її похідні лісостани. Крім того, ялина є потужним інгібітором, який виділяє фізіологічно активні органічні речовини (фітонциди), які несприятливо впливають на сходи ялиці і вони гинуть під наметом яличників, перешкоджаючи формуванню ялицевого підросту. Цьому сприяє і людина, коли впроваджує ялину в лісові культури далеко за межами її природного ареалу − до Дніпра і навіть на Лівобережжі. Вибір методу рубок догляду і техніки їх проведення в ялинниках необхідно диференціювати залежно від особливостей типів лісу, в яких ростуть її насадження, та їх складу. Режим рубок догляду в ялинниках обумовлений такими властивостями ялини як вітровальність, нездатність крони до анормального розгалуження, тіньовитривалість. Чисті природні ялинники без доглядових рубань формуються як очерет, тобто з великою кількістю стовбурів на одиниці площі. В такій єдності деревостани стійкі проти вітровалів. Але достатньо зробити лише один заруб у такому масиві, як дерева вздовж відкритих стін лісу під впливом навіть незначної швидкості вітру починають вивалюватись.

Щоб виростити стійкі до вітровалу ялинники, лісівники намагаються зріджувати молодняки в процесі перших прийомів рубання для ліпшого укорінення дерев ялини. Але такий захід в чистих ялинниках не завжди ефективний. Найкращим методом вирощування стійких до дії вітру ялинників є створення мішаних лісостанів ялини з домішкою ялиці, явора, бука, а при вирощуванні штучних насаджень – і інших вітростійких порід, зокрема модрини. В таких ялинових молодняках можливі інтенсивні рубки догляду. Це також підвищить продуктивність насадження.

В чистих ялинниках свіжих, вологих і сирих сусмеречин невеличкою домішкою берези, вільхи, сосни, ялиці, бука, дерева всіх класів росту мають прямі, рівні стовбури, тому при проведенні догляду доцільно залишати деревами майбутнього великі швидкоростучі особини з гострою вершиною.

Перші освітлення-зрідження ялинників варто проводити дуже обережно, щоб уникнути руйнування лісового середовища. Намет лісу завжди має затінювати поверхню ґрунту, що істотно впливає на температурний режим і верхніх його горизонтів, які пронизані кореневою системою ялини, і протидіяти задернінню.

Прочистки починають проводити в 11-20 років зі слабкою інтенсивністю (10-15%) і повторюють через 5 років. При цьому також зберігають у лісостанах домішку вітростійких ділових дерев: листяних – явора, вільхи, берези; а також хвойних – ялиці, сосни, модрини. Прорідження і прохідні рубки проводять зі слабкою інтенсивністю за низовим методом, признана через 7-10 років. При цьому зменшувати повноту, ялинників нижче 0,9 недопустимо.

Рубки догляду служать для того, щоб виростити ліс доброї якості та високої продуктивності, при певному догляді. Основні завдання яких такі:

1. Забезпечити відповідний видовий склад.

2. Сформувати ліс з дерев високої якості.

3. Прискорити ріст лісу.

4. Підвищити продуктивність і стійкість деревостану.

5. Отримати додаткову деревину.

6. Поліпшити санітарний стан лісу.

7. Посилити водорегулюючі, водоохоронні та ґрунтозахисні функції лісу.

Досягаються ці завдання шляхом зміни складу порід, поліпшення лісового клімату (кращий режим освітлення, тепла, вологи, вітру), підвищення продуктивності ґрунту (прогрівання, оптимізація водного і повітряного режимів), зниження життєдіяльності шкідливої грибної флори, поліпшення складу корисних бактерій, зміни якості лісової підстилки, прискорення її розпаду.

Доглядові рубання - метод масової селекції дерев за складом і формою, якістю деревини, швидкістю росту та продуктивністю. Вітчизняна класифікація доглядових рубань значно відрізняється від зарубіжних: в інших країнах доглядові рубання не поділяються на прочистки й проріджування, а називаються просто проріджуванням незалежно від часу та мети проведення. Диференціювання різних видів оглядових рубань необхідне. Воно вказує на вищий рівень вітчизняного лісового господарства.

Отже, доглядові рубання – це засіб масової селекції, що дозволяє значно поліпшити видовий склад, підвищити продуктивність і стійкість насаджень, а також якість деревини. Крім того, отримується додаткова деревина.