2.Що таке імперія? Народження і загибель імперій.

Поняття “імперія” (від лат. іmperium – влада, держава) має декілька значень: 1) назва монархічної держави, главою якої є імператор і 2) велика держава, що має широкі колоніальні володіння. Нерідко ці аспекти переплітаються. У цьому випадку “імперія” означає велику за розмірами державу (метрополії та її колонії), на чолі якої стоїть одноосібний володар – імператор, або особа, що уособлює його функції. «Імперія, – пише В.Даль, – держава, якою володіє імператор, що має необмежену владу вищого за саном правителя” (Владимир Даль. Толковый словарь живого великорусского языка. – Том второй. – М., 1995. – С. 42).

Власне, „імперію” визначити надто важко, бо вона, за свідченням Б.Баді, „ніколи не була предметом теорії..., не мала ні свого Гегеля, ні свого легіста, ні своїх професорів права” (Badi B. L”Eta timporte: l”occidentalisationdel”ordrepolitique.-P. 1992. – С.244). Класичним для сучасної науки вважається визначення С.Айзенштадта: „термін „імперія”, – зазначає дослідник, – як правило використовується для позначення політичної системи, що охоплює великі, відносно сильні централізовані території , в яких центр, втілений як в особистості імператора , так і в центральних політичних інститутах, створив автономну одиницю. Хоча імперії як правило базувались на традиційній легітимізації, вони часто використовували більш широкі, потенціально універсальні політичні і культурні орієнтації, що виходили за межі того, що було притаманним будь-якій із складових імперії” (С.Айзенштадт. – С.41).

Український політолог С.Рябов визначає імперію як велику державу, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусовим чином інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. На його думку, імперії –„світові держави” – виникають внаслідок загарбання територій, колонізації та інших форм розширення впливу сильної держави, її експансії (С.Рябов. Політологічна теорія держави. – К., 1996. – С.146).

Щодо характерних ознак імперії серед західних дослідників утвердилась думка, більш-менш серйозно обгрунтована А.Шопар-Ле Бра: 1) територія імперії має бути суттєво більшою, ніж середня (для даної епохи і даного регіону) територія держави; 2) імперія завжди етнічно неоднорідна; 3) імперія має відносно більший час існування; 4) влада в імперії монолітна й знаходиться в руках однієї особи або однієї партії; 5) імперії притаманне прагнення до необмеженої гегемонії.

Первісно у Римі це форма управління державою, яка нагадує військову владу (єдиний керівник — імператор, накази якого всі повинні виконувати без заперечень). Імперія у Римі і виникла у результаті того, що військові захопили владу. Пізніше цим словом стали позначати велику державу, створену шляхом включення у свій склад територій інших держав, колоніальних володінь (тобто на зразок Римської Імперії). Таким чином в Римі розглядали дві форми управління державою — імперія і республіка. В староруській і українській мовах здавна вживалося поняття царство або цісарство.

Незважаючи на популярність концепцій держави-нації, наразі імперії продовжують в тому чи іншому вигляді існувати. Як правило, це континентальні держави, які не мали досвіду колоніалізму. Китай тривалий час також був імперією, але політика КПК на асиміляцію призвела до зникнення всіх альтернативних ханьцями форм соціально- економічного, етнічного та культурного устрою, привів до асиміляції маньжурів, монголів, росіян, дунган, частково тибетців і уйгурів. Наразі Китай прагне до побудови етнократичної національної держави.