4. Класифікація податків, її наукове та практичне значення; ознаки класифікації.

Класифікація податків дає можливість більш повно освітити єство і функції податків, показати їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально - економічну сферу. Податки класифікують по декількома ознаками.

*По економічному змісту податки діляться на: податки на доходи (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток,) податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір), податки на майно (податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість).

*В залежність від рівня державних структур податки підрозділяються на: загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються Верховною Радою України або місцевими порадами. До загальнодержавних податків відносять податки і збори, які платяться до державного бюджету або до державних цільових централізованих фондів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, пенсійний збір, збір у фонди соціального страхування, податок на доходи і т.п.). До місцевих податків відносять податки і збори, які платять до місцевих бюджетів - комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за парковку автомобілів, ринковий збір, курортний збір і т.п.

За засобом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно потребам в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках (акцизний збір, ПДВ, прибутковий податок з громадян). Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а потім визначення сум податків для кожного платника окремо, наприклад, фіксований сільськогосподарський податок.

В залежність від форми оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності. У свою чергу, прямі податки діляться на дві групи особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є: прибутковий податок, майновий податок, податок на спадок, податок на дарчу. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний, домовий промисловий, податок на грошовий капітал. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів.

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія, митний збір. Нині в Україні стягуються акцизи, які, у свою чергу, складаються з універсальних і специфічних акцизів і митного збору. Отже, акцизи діляться на: специфічні і універсальні. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, з яких вони стягуються, і диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів і більш широкою базою оподаткування.

В світовій податковій практиці існує три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість.

Об'єктом оподаткування податку з продажів в ланцюжку оптової або роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації або виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту стягується з валового обороту, на всіх етапах руху товарів. З цим пов'язаний основний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект. Його суть в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів.

Податок на додану вартість виплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, яка зберігає переваги податку з обороту, але разом з тим ліквідовує його головний недолік - кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виняткове право на виробництво і реалізацію окремих товарів по встановленими їм цінами, наприклад: сигарет, горілки, спирту.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митну межу держави, тобто при ввезенні, вивозі або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків, стягнення митного збору має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення, розрізняють наступні види митного збору: спеціальне, сезонне, компенсаційне, антидемпінгове, адвалерне, специфічне.