2. Показники національної економіки

2.1 Основні показники національної економіки на різних історичних етапах

У різних національних економіках, що відносяться до різних економічних

систем, існують різні методи визначення обсягу національного продукту. У країнах з ринковою економікою його обсяг визначається за СНР в усіх галузях народного господарства. У країнах з централізованою планово-регульованою економікою, що використовують марксистську теорію відтворення, прийнято підраховувати національний продукт, вироблений тільки в галузях матеріальної сфери.

До показників, що тривалий час були основними при оцінці результатів річного виробництва в нашій країні, відносяться: валовий суспільний продукт (ВСП), кінцевий суспільний продукт (КСП), чистий суспільний продукт (ЧСП), проміжний продукт (ПП).

У основі методології їхнього обчислення лежала марксистська доктрина про розподіл суспільного виробництва на матеріальне і нематеріальне і відповідний розподіл суспільної праці (як єдиного джерела створення вартості продукту, що випускається), на продуктивну і непродуктивну. Продуктивною вважалася тільки праця, витрачена у сфері матеріального виробництва, поняття якого зв'язувалося зі створенням продукції, що має натурально-речовинну форму, і доведенням її до кінцевих споживачів.

Статистично валовий суспільний продукт обчислювався як сума усіх вироблених за рік благ, утворюваних у галузях, віднесених до сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, вантажний транспорт, зв'язок, що обслуговує виробництво, галузі суспільного харчування і ряд інших), тобто оцінювався самий факт створення продукту, поза залежністю від того, був даний продукт реалізований або ні. Методика обчислення даного показника шляхом підсумовування валового випуску взаємозалежних галузей передбачала включення в його склад проміжного продукту ПП, тобто продукту, використовуваного протягом року в процесі виробництва. У результаті виникав повторний рахунок витрат сировини, матеріалів, інструментів, палива й енергії, що враховуються на різних стадіях виробничого циклу тих самих товарів. З метою уникнення повторного рахунку використовувався показник кінцевого суспільного продукту, що розраховувався як різниця між валовим і проміжним продуктом.

       Для вимірювання національного продукту в сучасній СНР служать різні макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний дохід (НД), чистий національний продукт (ЧНП) та ін.

У США і Японії в якості основного показника використовують ВНП. У інших країнах, у тому числі і в Росії, відповідно до рекомендацій статистичної служби ООН основним показником є ​​ВВП. Кількісні відмінності між ВВП і ВНП незначні. Обчислення цих показників в Україні було започатковано в 1988 р. як крок до переходу національної економіки на ринкові принципи функціонування.

2.2 Кількісні показники

За характеристикою економічні показники національної економіки є кількісні та якісні.

Кількісні показники характеризують розміри, пов'язані з виміром величини сукупності об'єктів, наприклад, обсягів виробництва валової продукції, вартості основних виробничих фондів тощо.

Найбільш важливими кількісними показниками економічного розвитку країни є:

• валовий внутрішній продукт (ВВП) та його складові по етапах економічного обороту;

• додана вартість та валовий випуск товарів і послуг в розрізі галузей економіки;

• обсяги внутрішніх та іноземних інвестицій в економіку країни;

• доходи та видатки бюджетів тощо.

Оскільки виробництво є процесом, в якому за допомогою труда і капіталу відбувається створення або трансформація товарів і послуг і яке є єдиним джерелом багатства, додана вартість є найважливішим макроекономічним показником.

Додана вартість як конструкція має валову та чисту концепцію. Валова додана вартість (ВДВ) є різницею між вартістю випуску та вартістю витрат.

На відміну від неї чиста додана вартість (ЧДВ) є величиною меншою за ВДВ на розмір споживання основного капіталу.

Тепер розглянемо зазначені показники детальніше.

Валовий внутрішній продукт є сумою доданої вартості, яку вироблено по всіх секторах економіки, або у формалізованому вигляді.

ВВП = ,	(2.1)

де ВВП – валовий внутрішній продукт, - додана вартість по секторах економіки.

ВВП як один з найбільш важливих макроекономічних показників при прогнозуванні використовується в багатьох напрямках: поряд з характеристикою результатів виробництва за його допомогою вимірюється рівень економічного розвитку, визначаються темпи економічного зростання, рівень продуктивності праці в економіці тощо. При цьому економічний ріст визначається і виміряється двома взаємозалежними способами: як збільшення реального ВНП за деякий період часу чи як збільшення за деякий період часу реального ВНП на душу населення. Використовуватися можуть обидва визначення. Наприклад, якщо в центрі уваги знаходяться проблеми військово-політичного потенціалу, більш придатним уявляється перше визначення. Але при порівнянні життєвого рівня населення в окремих країнах і регіонах набагато кращим є друге визначення.

Відповідно до аналогії з конструкцією доданої вартості існує валова і чиста концепція валового внутрішнього продукту - залежно від того, включається чи не включається при визначенні цього макроекономічного агрегату споживання основного капіталу.

Згідно з СНР концепція ВВП охоплює лише ту продукцію, яка вироблена резидентами.

Порівняно з показником валового обсягу виробництва, за допомогою якого здійснювався вимір української економіки за часів планового управління, застосування валового внутрішнього продукту дозволяє точніше визначити обсяги реального зростання, оскільки за своєю концепцією даний показник є вільним від впливу трансформацій інституційних одиниць (розподіл або злиття) і завдяки цьому не містить в собі подвійного рахунку.

В ряду основних макроекономічних показників для передпрогнозних аналітичних досліджень та безпосередньо прогнозу важливими є також обсяги внутрішніх та іноземних інвестицій в економіку країни. Їх реалізація забезпечує розвиток всіх галузей матеріального виробництва та сфери послуг і створює умови для покращання житлових і побутових умов життя населення.

За рахунок інвестицій забезпечується нарощування та вдосконалення виробничих потужностей і основних фондів. Їх наявність є необхідною передумовою для здійснення структурної перебудови економіки на сучасній технологічній основі; для комплексного розвитку матеріальної бази об'єктів освіти, культури, охорони здоров'я тощо. Іноземні інвестиції є додатковим важелем для прискорення економічного розвитку та забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці.

У прогнозі розвитку економіки категорія інвестицій (валове капіталоутворення) характеризує зміни (збільшення, зменшення) фізичного обсягу капітальних вкладень в економіці. Згідно зі своїм макроекономічним змістом інвестиції охоплюють виготовлення устаткування, спорудження будинків виробничого та невиробничого призначення, а також зміни товарно-матеріальних запасів (а саме запасів готових товарів і товарів, що перебувають у процесі виробництва).

У прогнозних розробках використовуються показники чистого і валового обсягу інвестицій, які відрізняються на обсяг споживання основного капіталу (амортизації ), а саме:

NІ=І-D,

( 2.2)

де NІ – чистий обсяг інвестицій, І - валовий обсяг інвестицій, D - обсяг споживання амортизації.

Використання показника чистого обсягу інвестицій в аналізі і прогнозних розрахунках дозволяє визначити спрямованість економічної системи, виявити момент її перетворення з моделі зростання у модель деградації.

Важливими показниками, які, з одного боку, вимірюють кінцеву ефективність функціонування економіки, а з другого, характеризують масштаби впливу держави на економіку і соціальну сферу за рахунок бюджетних важелів, є доходи та видатки інституційних секторів економіки на всіх етапах економічного обороту валового внутрішнього продукту. На особливу увагу заслуговують доходи, що перерозподіляються через сектор загальнодержавного управління, тобто доходи і видатки цього сектора, на базі яких можна визначити доходи і видатки Зведеного та Державного бюджетів України.

Для передпрогнозних аналітичних досліджень і прогнозування використовується показник доходів за його структурними елементами, а саме податковими надходженнями, неподатковими надходженнями та державними цільовими фондами. Обсяги податкових надходжень до Зведеного бюджету України значною мірою формуються за рахунок податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Суттєве значення для бюджету має також акцизний збір. Поповнюється бюджет також за рахунок плати за землю та місцевих податків і зборів та податкових платежів, які останнім часом відіграють важливу роль.

Залежно від припущень щодо економічної ситуації в прогнозному періоді та доцільних напрямків державного економічного впливу в прогнозі обгрунтовується перевага того чи іншого виду податкових зборів. Як відомо, в економічно розвинених кранах в загальному обсязі податкових надходжень переважає прибутковий податок з громадян. У країнах з перехідною економікою (і саме це, на жаль, характерно для сучасної ситуації в Україні) часто має місце значне податкове навантаження за рахунок непрямих податків.

Неподаткові надходження до бюджету за своїм характером і обсягами є нестабільною величиною. Обсяг даних надходжень визначається безпосередньо станом економіки країни, темпами приватизації тощо.

Так, у багатьох країнах на етапі переходу від планово регульованої економіки до ринкової чи не найбільше значення мають надходження від приватизації державного майна. За умов відсутності фінансових джерел для економічного розвитку як вимушений захід в Україні запроваджено такий вид неподаткового надходження, як амортизаційні відрахування для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей національної економіки. Традиційним видом надходжень є державне мито.

Ступінь державного втручання в економічні процеси зумовлює обсяги державних цільових фондів як структурної складової бюджетних доходів.

Видатки Зведеного, у тому числі Державного бюджету, як правило, є традиційними. Для забезпечення функціонування держави, в тому числі її економіки, здійснюється бюджетне фінансування державного управління, правоохоронної діяльності і забезпечення безпеки держави, національної оборони, соціально-культурних заходів, галузей економіки (промисловість, енергетика, будівництво, сільське і лісове господарство, транспорт і зв'язок, житлово-комунальне господарство тощо) та державних цільових фондів. Особливою статтею бюджетних видатків в Україні залишається фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильскої катастрофи та соціальним захистом населення.

Прогнозні розробки стосовно бюджетних витрат повинні враховувати і обов'язково відстежувати динаміку такого кількісного параметра, як видатки на обслуговування державного боргу, в тому числі зовнішнього. Цей аспект є дуже актуальним насамперед для країн, економіки яких перебувають в кризовій ситуації, а отже і для України. Узагальнюючою статтею бюджету, виміром фінансового добробуту країни є зіставлення доходів і видатків, результатом якого є перевищення доходів над видатками або, навпаки, дефіцит бюджету.

Особливе місце в передпрогнозному аналізі та самому прогнозі посідає дослідження доходів і видатків сектора нефінансових корпорацій, яке дозволяє визначити рівень сталості економіки з точки зору відтворення. Як свідчать результати економічного аналізу, нагромадження доходів саме в нефінансовому секторі і їх спрямування на фінансування саморозвитку виробничих структур мають вирішальне значення для відновлення економічного зростання в Україні.

Дослідження фактичних доходів і видатків сектора домашніх господарств та їх прогнозування на перспективний період закладають основи формування соціальної політики, обумовлюють розмір потенціального попиту на товари і послуги, а також накопичення фінансових ресурсів для кредитування економічної діяльності за рахунок зростання заощаджень населення.

Використання інформації щодо обсягів доходів і видатків фінансового сектора економіки слугує завданню відображення сили або слабкості фінансової системи з метою визначення можливих фінансових потоків та обсягів кредитування економіки.

Таким чином використання перелічених вище макроекономічних показників в практиці прогнозування економічного розвитку країни дозволяє визначити на перспективний період основні кількісні параметри економічної системи на макрорівні та залежно від них формувати напрямки державного впливу.