76. Рівні політичної культури. Типи політичних культур.

В політичній культурі відокремлюються три основні рівні політичної культури:

–світоглядний (на цьому рівні відбувається самовизначення людини у світі політики, вибір нею тих чи інших політичних орієнтацій і норм політичної поведінки) ;

–цивільний (на цьому рівні формується «ядро» політичної культури. Даний рівень характеризує відношення людей до влади як до публічного центру панування і примусу);

–політичний ( на даному рівні складається ціннісне ставлення людини до власне політичних явищ, від держави і міждержавних зв'язків до самосприйняття як суб'єкта політики. Визначається роль політики в житті людини)

Найвідомішу класифікацію політичних культур запропонував американський політолог Г. Алмонд, який визначив 4 типи політичної культури: англо-американську, континентально-європейську, до індустріальну і тоталітарну. Англо-американська П.К. є світською і прагматичною, виступає як зіткнення групових інтересів, кожен з яких має право на існування. Ця куль тура вирізняється загальнонаціональним консенсусом. Континентально-європейська П.К. має мішаний або перехідний - між традиційним і сучасним суспільством – характер. Останнім часом вона тяжіє до центризму, принципів плюралізму, готовності захищати права політичної меншості, нагадуючи тим самим англо-американську культуру. Авторитарно-патріархальна П.К. визначає головною цінністю сім’ю. Суспільство розглядається як велика родина на чолі з «батьком». Тоталітарна П.К. провідною категорією вважає спосіб дій людини, що нагадує автомат. Тоталітарна культура намагається зруйнувати традиційні культурно-цивілізаційні цінності, дискредитувати їх.

77. Політична соціалізація.

Політ. соціалізація – процес, в ході якого людина засвоює цінності, нормі та зразки поведінки, які дозволяють їй відповідати вимогам та очікуванням, що пред’являються до неї суспільством. Це необхідний елемент відтворення та збереження політ. системи, оскільки вона готує громадян до виконання політ. ролей. По суті це процес включення індивіда в політ. систему. 3 етапа: 1) доконвенціальний (відрізняється егоцентричністю та індивідуалістичністю сприйняття світу; під дією сім’ї у дитини формується свідомість); 2) конвенціальний ( шкільний період життя): індивід усвідомлює свій зв’язок із суспільством та політикою, придбає політ. знання; 3) постконвенціальний: формування власної критичної позиції, яка лежить в основі політ. поведінки, формується політ. особистість. Посередники, через яких здійснюється включення індивіда в політику: сім’я, дошкільні дитячі заклади, школа, вузи, первинні групи, політ. інститути, молодіжні організації, релігійні та

суспільні об’єднання, засоби масової інформації.

Політична соціалізація розглядається в політології як процес включення індивіда в політичну систему. Процес взаємодії особистості з політичною системою двоїстий. По-перше, політична система самовідтворюється, оновлюється від залучення громадян до участі в діяльності своїх організацій. У цьому процесі політична соціалізація стає механізмом акумуляції політичних цінностей та цілей системи, створює необхідні умови для збереження спадкоємності поколінь у політиці. По-друге, вимоги політичної системи організують структуру самої особи. Політична соціалізація активно впливає на формування політичної свідомості особи та її політичну поведінку, що сприяє становленню особистості громадянина.