2. Природнi та техногеннi небезпеки: класифiкацiя, закономірності їx реалізацій, характеристика.

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці — тропічні циклони (20% ), на третьому І четвертому місцях (по 15%) — землетруси та посухи.

* Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

* Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище зумовив розподіл їх за видами:

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи;

· аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери. 3. 3. Iдентифiкацiя небезпек.

Ідентифікація небезпек — процес розпізнавання образу небезпек, встановлення можливих причин, простору, часових координат, ймовірності прояву величини і наслідків небезпеки. Для того, щоб пізнати природу можливої ​​небезпеки, необхідно знати її зовнішнє вираження, форму її прояву: або це землетрус, або виверження вулкана, або шквальний вітер, або дорожньо-транспортну пригоду і т.д. Крім цього, необхідно встановити причину небезпеки, тобто, що саме лежало в її підставі: людська недбалість, явище природи, умисна дія людини, а, можливо - низька, застаріла надійність агрегатів на міцність.

Виділяють такі групи небезпек: Природні,Антропогенні, Екологічні, Біологічні, Соціальні.

В основі небезпеки можуть лежати не поодинокі фактори, а їх сукупність. Наприклад, поєднання умисних дій кількох людей і явища природи (розведення в сухе жарку пору року багать у лісі), що може проявитися у виникненні вогнища пожежі, або недотримання правил безпеки при проведенні висотних робіт, коли людину зриває з робочого місця порив вітру.

Визначення просторового виникнення небезпеки найбільш тісно пов'язане з причинами виникнення надзвичайної ситуації. Абсолютно ясно, що пожежа буде розповсюджуватися з високою швидкістю в приміщенні з сухою атмосферою, що має доступ повітря і вітрові потоки, ніж в приміщенні з високою вологістю і поверхнями з пожаростійкого матеріалу.

Найбільш важливі для ідентифікації небезпеки тимчасові координати, імовірність її прояви і протікання. Тимчасові координати необхідно розділити на два періоди. Перший - це період від прояву причин, що сприяють виникненню небезпеки, до появи перших ознак надзвичайної ситуації, другий - період часу, протягом якого об'єкту заподіюється шкода. Ці тимчасові проміжки необов'язково повинні бути однакові, вони залежать від причин і умов, що сприяли виникненню небезпеки. Наприклад, при катастрофі, викликаної природними явищами, перший проміжок часу майже завжди менше другого, при вибуху, викликаному природними причинами - навпаки.

Для повної ідентифікації необхідно володіти інформацією про наслідки небезпеки, тобто про ступінь тієї шкоди, яка може бути заподіяна тим чи іншим лихом.

Методи виявлення небезпек діляться на:

• інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

• експертний (направлений на пошук відмов і їхніх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);

• соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

• реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);

• органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування — зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (за монотонністю звуку) чіткості роботи двигуна тощо.