Основні типи сучасних мікроскопів
Мікроскопи бувають таких видів:
Оптичні: •мікроскоп універсального призначення •монокулярний мікроскоп •бінакулярний мікроскоп
рентгенівські;
лазерні;
електронні;
спеціалізовані.
Кожен вид має підвиди і застосовується в певній галузі або області. Також зараз можна купити мікроскоп початкового рівня (навчальний або шкільний) і професійний.
За допомогою оптичного допомогою мікроскопа визначають форму, розміри, будову і багато інших характеристик мікрооб'єктів. Оптичний мікроскоп у видимому світлі дає можливість розрізняти структури з відстанню між елементами до 0,20 мкм.
Рентгенівський мікроскоп - пристрій для дослідження дуже малих об'єктів, розміри яких порівняти з довжиною рентгенівської хвилі. Заснований на використанні електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі від 0,01 до 1 нанометра.
Рентгенівські мікроскопи по спроможності знаходяться між електронними та оптичними мікроскопами. Теоретична роздільна здатність рентгенівського мікроскопа досягає 2-20 нанометрів, що на порядок більше роздільної здатності оптичного мікроскопа (до 150 нанометрів
Лазерний рентгенівський мікроскоп – пристрій чи мікроскоп с використанням рентгенівських лазерних променів, що відрізняються роздільною здатністю, забезпечує отримання зображення на субатомному рівні.
Електронний мікроскоп відрізняється можливістю отримати сильне збільшення об’єктів, використовуючи для їх освітлення електрони. На відмінну від оптичного мікроскопа, в електронному використовуються потоки електронів і магнітні чи електростатичні лінзи. Деякі мікроскопи дозволяють збільшити зображення в 2 млн. раз, в той час, коли максимальне збільшення кращих оптичних мікроскопів досягає 2000 раз.
В електронному мікроскопі для отримання зображення використовуються фокусовані пучки електронів, якими бомбардується поверхня досліджуваного об'єкта. Зображення можна спостерігати різними способами — в променях, які пройшли через об'єкт, у відбитих променях, реєструючи вторинні електрони або рентгенівське випромінювання. Фокусування пучка електронів відбувається за допомогою спеціальнихелектронних лінз.
Висока роздільна здатність електронних мікроскопів досягається за рахунок малої довжини хвилі електрона. В той час, як довжина хвилі видимого світла лежить в діапазоні від 400 до 800 нм, довжина хвилі електрона, прискореного у потенціалі 150 В, становить 0,1 нм. Таким чином, в електронні мікроскопи можна теоретично розглядати об'єкти розміром з атом, хоча практично здійснити це важко.
Зупинимося детальніше на спеціалізованих. Спеціалізовані призначені для особливих видів спостереження та їх поява викликана швидкісним розвитком науки і техніки.
Стереоскопічний бінокулярний мікроскоп призначений для отримання тривимірного зображення об'єкта. Він складається з двох окремих мікроскопічних систем. Прилад забезпечує невелике збільшення (до 100). Такі мікроскопи використовуються при складанні мініатюрних електронних компонентів, технічному контролі, хірургічних операціях.
Поляризаційний мікроскоп застосовується для вивчення взаємодії зразків в поляризованому світлі. Нерідко за допомогою поляризованого світла вдається виявляти структуру об'єктів, що лежить за межами звичайного оптичного дозволу.
Для проведення різноманітних оптичних вимірювань, зокрема для визначення показників заломлення прозорих твердих тіл, подвійного променезаломлення кристалів, а також для визначення лінійних розмірів кристалів та деяких їхніх кристалографічних характеристик їх широко застосовують. На цих мікроскопах, на відміну від звичайних мікроскопів, додатково встановлені поляризаційний пристрій, який складається з поляризатора і аналізатора, а також пристрої для центрування об’єктива, вимірювання кутів тощо.
У відображальному мікроскопі замість лінз дзеркала формують зображення. Так як виготовлення дзеркального об'єктива - завдання важке, то повністю відбивних мікроскопів дуже мало. Тому дзеркала в даний час застосовуються в основному лише в приставках, наприклад, для мікрохірургії окремих клітин.
Люмінесцентний мікроскоп освітлює зразок ультрафіолетовим або синім світлом. Поглинаючи це випромінювання, зразок випускає видиме світло люмінесценції. Деякі біологічні сполуки, присутні в клітинах, характеризуються спонтанної флюоресценцией при попаданні на клітку ультрафіолетових променів. Для виявлення ж більшості інших сполук клітини обробляються спеціальними флюорохромами (флюо-ресцеіном, акридином помаранчевим, коріфосфіном).
За допомогою флюорохромами досліджують, наприклад, вміст у клітинах нуклеїнових кислот. При фарбуванні акридином ДНК дає червоно-зелене свічення, а РНК – помаранчеве.
Люмінесцентні мікроскопи широко використовуються в біології, а також у медицині - для діагностики.
Темнопольний мікроскоп застосовується для отримання зображень прозорих живих об'єктів. Зразок у ньому розглядається при настільки «косому» освітленні, що пряме світло не має можливості потрапити в об'єктив. Зображення формується світлом, дифрагмованим на об'єкті, і в результаті досліджуваний об'єкт виглядає дуже світлим на темному тлі (з дуже великим контрастом).
Темнопольний метод широко застосовується в мікробіології, цитології та медицині, оскільки дозволяє досліджувати клітинні структури живих клітин. Навіть незначних відмінностей у заломлюючих характеристиках елементів клітини досить для того, щоб чітко спостерігати їх в об'єктив темнопольний мікроскопа.
Незамінний даний метод при вивченні вільноживучих і паразитичних найпростіших, кров'яних елементів як хребетних, так і безхребетних, сперматозоїдів, різних ізольованих клітин і найтонших тканинних плівок.
У медицині найдешевшим і найбільш інформативним способом постановки діагнозу сифіліс у первинній стадії є метод темного поля. Проводиться бактеріологічний аналіз виділень з первинної сифіломи (твердого шанкра), а також пунктату регіональних лімфатичних вузлів.
Значний розвиток отримав один з методів діагностики, в якому застосовується темнопольний мікроскоп - гемосканування. Первинний діагноз ставиться на підставі сканування краплі живої крові на темнопольному мікроскопі.