7. Фактори формування інвестиційного клімату країни

Проблема створення сприятливого інвестиційного клімату завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому.

Необхідно підкреслити, що дефініція «інвестиційний клімат» розглядається як сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

У більшості випадків фахівці та науковці пропонують інвестиційний клімат розглядати як сукупність факторів економічного, політичного, правового та соціального характеру, які бере до уваги інвестор, ухвалюючи рішення щодо здійснення інвестицій.

Практика свідчить, інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо.

З огляду на комплексність та багатофакторність самого процесу інвестування, до складових інвестиційного клімату пропонують включати:

• природно-географічні умови (геостратегічне положення, забезпеченість природними та людськими ресурсами);

• сучасну економічну динаміку країни (знаходження на етапі піднесення чи спаду, рівень інвестування, стабільність національної валюти, показники фінансової стабільності тощо);

• стратегію і тактику державної політики (прозорість та послідовність, здатність реалізувати поставлені стратегічні цілі та дотримуватись поточних зобов’язань, структурну, бюджетну, грошово-кредитну, валютну політику, ставлення до іноземних інвесторів);

• стан внутрішнього ринку країни (перспективи реалізації результатів виробничої діяльності, рівень доступу до виробничих ресурсів);

• наявний виробничий потенціал країни (його ресурсозабезпеченість, здатність до виробництва інвестиційних товарів, потреба в інвестиціях);

• фінансову систему країни (її спроможність до акумулювання фінансових ресурсів, забезпечення їхнього руху та цільового використання) та податкову систему країни (рівень податкового навантаження, наявність податкових стимулів до інвестування).

Крім того, фахівці і науковці, які переймаються проблемами інвестиційного клімату в Україні пропонують залучати інформацію по ринку праці (наявність вільних трудових ресурсів, вікову структуру робочої сили, рівень професійної кваліфікації, наявність виробничої культури); розвитку інфраструктури (рівень розвитку транспортної, енергетичної, телекомунікаційної мережі, готельної, житлової мережі тощо як для виробничих, так і для споживчих потреб); інституційній системі країни (урегульованість відносин власності, розвиток ринкових інститутів, наявність інституцій з підтримки інвестицій, інформаційне забезпечення, розвиток підприємницької та правової культури бізнесу); зовнішньоекономічним відносинам країни (динаміку і структуру імпортно-експортних операцій та джерел формування капіталу, участь у різного роду міжнародних організаціях та угодах); соціально-політичній ситуації в країні (рівень соціальної напруженості, послідовність державної політики, перспективи її подальшої динаміки) та існуючому правовому полю (характеристики національного законодавства, спроможність держави до забезпечення виконання його вимог та наявність відповідної інфраструктури, рівень розвитку корупції, «тінізації» економіки).

Для оцінки інвестиційного клімату використовують такі узагальнюючі синтетичні показники: політична і фінансова стабільність; рівень загальноекономічного розвитку країни; рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури; ємність внутрішнього ринку; вартість робочої сили; купівельна спроможність населення; рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

Існують значні наукові доробки щодо групування факторів, які складають інвестиційний клімат. Так, пропонується їх розмежовувати на регуляторні та макроекономічні.

Комплекс факторів, що визначають інвестиційний клімат в країні, умовно можна поділити наступним чином (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Основні фактори впливу на інвестиційний клімат в країні

Ознака групування факторів	Види факторів впливу на інвестиційний клімат в країні
1. Інституційні фактори	внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура
2. Економічні фактори	загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва
3. Соціально-психологічні фактори	соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва

Як доводить практика, макроекономічні фактори відображають значно більш глибинні залежності та стосуються характеристик макроекономічного (а також інституційного) середовища, в якому розгортається інвестиція – динаміки грошово-кредитної сфери, стану внутрішнього ринку, рівня ресурсної забезпеченості тощо. При цьому вважається, що саме регуляторні фактори відображають вплив на інвестицію з боку органів державної влади різного рівня у вигляді вимог стосовно реєстрації, оподаткування, ліцензування, сертифікації підприємницької діяльності тощо.

Значимість кожного фактора в окремо взятій країні різна в залежності від рівня економічного розвитку, історичних та національних тенденцій.

Сьогодні перед Україною постає завдання покращення її інвестиційного клімату, що приведе до активізації інвестиційної діяльності, а це можливо лише за рахунок розробки, формування та впровадження ефективної державної інвестиційної політики.