- •“Підготовка та проведення опоросу“
- •Підготовка корпусів до приймання опоросів
- •Підготовка та приймання опоросів
- •Норми годівлі підсисних свиноматок до 2 років при відлученні поросят в 35-45 днів, на голову в добу
- •Раціони годівлі для підсисних свиноматок
- •4.Молочність свиноматок і шляхи її підвищення.
- •6. В умовах свинарських господарств різної потужності і призначення застосовують три типи станків для утримання підсисних свиноматок.
Підготовка та приймання опоросів
Опорос – важливий процес у технології вирощування поросят. Від підготовки та його проведення значною мірою залежить розвиток поросят у наступні періоди.
Опорос частіше за все відбувається в нічний час або у зранку. Це періоди найбільшої виснаженості обслуговуючого персоналу та зниження його уваги. Тому бажано виділення додаткової людини для допомоги оператору, щоб в момент масових опоросів він не був зайнятий іншими справами, крім обробітку свиноматки і новонародженими поросятами.
Перед початком опоросу сильно набрякає вульва та соски свиноматки, сильно провисає спина, ускладнюється рух. В день опоросу свиноматка дуже не спокійна, що виявляється в частому підніманні, та руху по станку. Часто тварина намагається активно розгрібати підстилку, якщо вона є. Свиноматка періодично невеликими порціями випиває воду..
Побачивши такі ознаки, обслуговуючий персонал підсилює контроль за такими свиноматками, забезпечуючи їх свіжою водою та перевіряють появу молока у сосках. Як тільки в них зявля
За п'ять дніомв до опоросу у свиноматки набрякають соски вимені, зовнішні статеві органи збільшуються та червоніють, черево низько опускається, спина провисає. В цей час свиноматку переводять в індивідуальний станок в корпус для підсисних маток, поступово зменшують кількість кормів із таким розрахунком, щоб за день до опоросу вони одержали на більше, як половинну бовтанку корму від норми. За день до опоросу в вимені свиноматки появляється молозиво, вона проявляє хвилювання, неспокійно переміщується по станку, переносить в роті солому та ін. У день опоросу маткам дають свіжу воду та бовтанку з комбікорму. З другого дня після опоросу поступово збільшують кількість кормів у раціоні, доводячи їх до норми на дев'ятий день (табл. 17.)
Нами рекомендовано, виходячи з можливостей господарства раціони годівлі підсисних свиноматок що приведені в таблиці 18.
Правила приймання опоросів та годівля підсисних свиноматок і поросят.
Новонароджених поросят необхідно насухо витерти та очистити рот, вуха та ніс від слизу. У кожного поросяти перев'язують ниткою на відстані 4-5 см від живота пупочний канатик, який після цього обрізають ножицями на 1 см нижче перев'язу, після чого кінець пуповини обробляють розчином йоду. Не рекомендується обривати пуповину, тому що це може призвести до враження внутрішньої брюшини, що в подальшому може призвести до виникнення пуповинної грижі.
Завершення опоросу визначають по виходу посліду його тут же необхідно видалити зі станка. Після чого задню частину тулуба, боки та живіт свиноматки обмивають теплою водою, та витирають мішковиною або іншою чистою тканиною та замінити підстилку в станку на суху.
Після опоросу вим'я свиноматок обробляють розчином (1:1000) марганцевокислого калію. Поросята народжуються з невеликим запасом енергії та інших поживних речовин у тілі, у них відсутні захисні функції проти різних захворювань, в тому числі інфекційних. В їх організмі немає захисних речовин-антитіл і вони ще не утворюються протягом двох-трьох декад життя. Всі ці поживні речовини і антитіла містяться в молозиві. Кількість їх у складі молозива з часом різко зменшується, тому поросята, які вчасно не одержали певної порції молозива, стають кволими, хворіють і відстають в рості. Дуже важливо, якомога швидше підпускати їх під свиноматку. Навіть невеликі порції молозива, що потрапляють в травні органи у перші години життя поросяти, сприятливо впливають на організм.
Винятково велике значення має своєчасне закріплення новонароджених поросят за певними сосками свиноматки. Це пов'язано з тим, що, самостійно відшукуючи сосок, поросята витрачають зайву енергію, окремі з них, захоплюють декілька сосків, причому найбільш молочних. Не привчені до постійних сосків поросята багато часу й енергії витрачають, щоб знайти зайвий сосок, відштовхують і травмують одне одного і соски матки, що призводить до зниження молокоутворення і молоковіддачі. Більш слабих поросят закріпляють за передніми сосками, які є більш молочними, більш сильних поросят за задніми сосками які є менш молочним та більш тугими.
Для швидкого привчання до певних сосків поросят спершу мітять хімічним олівцем або маркером тимчасовим порядковим номером в гнізді, а пізніше ставлять постійний номер.
Під час опоросу і в перші години життя поросята повинні перебувати під ретельним доглядом обслуговуючого персоналу. Ми приводимо орієнтовну карту технологічних операцій в цеху репродукції (табл.19)
