2. Місцевий референдум

За своєю суттю місцеві референдуми є формою безпосередньої прямої локальної (місцевої) демократії, здійснення місцевої публічної влади безпосередньо територіальними громадами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Місцевий референдум — вища форма безпосереднього волевиявлення територіальної громади щодо вирішення питань місцевого значення. Він є також основним актом локальної нормотворчості територіальної громади, який дозволяє їй браги пряму участь в управлінні місцевими справами.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх резуль­татів.

Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає місцевий референдум як форму прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування. Стаття 7 Закону передбачає, що предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

За даними Мінюсту, з 1991 по 2009 рік в Україні було проведено 150 місцевих референдумів: 50 – з питань адміністративно-територіального устрою; 34 – з питань зміни назви населеного пункту; 31 – з інституційних питань, включаючи дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування; 13 – з питань благоустрою населених пунктів; 12 – із земельних питань; 10 – з інших питань.

Закон України «Про місцеве самоврядування» в ч.5 статті 7 встановлює, що порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми. Таким законом був Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референ­думи» від 03.07.1991 року. Однак, з дня офіційного оприлюднення закону «Про всеукраїнський референдум» від 06 листопада 2012 року закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» втратив чинність.

Отже, у правовому полі України, на сьогодні, утворився вакуум в питанні проведення місцевих референдумів.

3. Загальні збори жителів (громадян)

За законодавством України під загальними зборами розуміється зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення (ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні»). Проведення зборів громадян, крім того, регламентується Поло­женням про загальні збори громадян за місцем проживання, затвердже­ним постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р., за яким загальні збори громадян є складовою частиною системи місцевого са­моврядування (сільрад, селищ і міст).

Загальні збори громадян скликаються за місцем проживання грома­дян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя (ст. 1 означеного Положення).

Загальні збори громадян за місцем проживання значною мірою відрізняються від інших форм безпосередньої демократії, зокрема ре­ферендумів, виборів тощо. На відміну від місцевого референдуму загальні збори проводяться на рівні «мікрогромад», у межах окремих частин сіл, селищ, міст як адміністративно-територіальних одиниць (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів то­що), а тому є формою участі окремих груп членів територіальної гро­мади в обговоренні та вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування.

Загальні збори громадян за місцем проживання є однією з найбільш поширених їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. В рамках зборів кожний його учасник тим чи іншим шляхом висловлює свою думку, виявляє інтерес до чогось, які шляхом зіставлення з думками та інтересами інших учасників мо­жуть набувати спільного значення.

Предметом загальних зборів в Україні є, по-перше, створення з доз­волу відповідної ради будинкових, вуличних, квартальних, дільничних комітетів, комітетів мікрорайонів та вирішення інших питань щодо керівництва цими органами і, по-друге, попереднє обговорення рішень рад та їхніх виконавчих органів; заслуховування звітів та інформації сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, уста­нов і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади; порушення перед відповідними органами місцевого само­врядування питань щодо колективних потреб жителів відповідного бу­динку, вулиці, кварталу, а також села, селища, міста в цілому; обгово­рення питань, пов’язаних із залученням членів територіальної громади до виконання робіт з благоустрою населених пунктів тощо.

За масштабами проведення збори можна диференціювати на будин­кові, вуличні, квартальні, збори жителів мікрорайону, району в місті, збори жителів села, селища, міста в цілому тощо. За суб’єктом ініціати­ви збори поділяються на збори, скликані за громадською ініціативою, за ініціативою органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також за ініціативою державних органів.

За характером кінцевого результату збори можуть бути імперативні та консультативні. Так, рішення загальних зборів з питань місцевого зна­чення, які стосуються суто внутрішніх проблем самоорганізації територіальної громади, її членів (виконання громадських робіт, самооподат­кування, збір благодійних внесків і т. ін.) та прийняті в межах законодав­ства, є обов’язковими для виконання органами територіальної самоорганізації населення, окремими членами територіальної громади. Рішення загальних зборів, у яких містяться звернення чи пропозиції до відповідних рад та їхніх виконавчих органів й посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, не є обов’язковими для виконання, але повинні бути розглянуті ними в установлені законом строки.

У загальних зборах мають право брати участь громадяни України — мешканці територіальних громад із правом голосу, тобто фізичні особи, які проживають у територіальній громаді, є її членами і відповідають усім вимогам закону про вибори до органів місцевої вла­ди.