2. Об’єкти і суб’єкти права комунальної власності
Відповідно до Конституції, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах. У випадку передачі сільськими, селищними і міськими радами об’єктів власності в управління обласних і районних рад, виникає їх спільна власність. Особливість суб’єктів комунальної власності полягає в тому, що вони являють собою територіальні колективи, іноді значні по чисельності і території, на якій розташовані, а також у тім, що реалізація прав власника відбувається в переважній більшості випадків опосередковано — через сільські, селищні, міські ради, що обираються членами територіальних громад (жителями села, селища, міста, району в місті).
Діяльність місцевих рад як суб’єктів права комунальної власності здійснюється в різних організаційних формах. Найважливіші повноваження з розпорядження об’єктами комунальної власності реалізуються на сесіях відповідних рад. Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до них відносяться:
прийняття рішень по відчуженню комунального майна відповідно до закону;
затвердження місцевих програм приватизації; .
встановлення переліку об’єктів комунальної власності, не підлягають приватизації;
визначення доцільності, порядку й умов приватизації об’єктів права комунальної власності;
вирішення питань про придбання у встановленому законом порядку приватизованого майна;
прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;
прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;;
створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;;
надання згоди на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності;.
Повноваження по управлінню об’єктами комунальної власності реалізують органи ради — виконавчий комітет ради, відділи, управління, комітети й інші підрозділи ради. Частину цих повноважень здійснює сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті ради (у відношенні об’єктів комунальної власності територіальної громади району в місті). У відповідності зі ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання зазначених вище органів відносяться :
управління в межах, визначених радою, майном, що відноситься до комунальної власності відповідних територіальних громад;
установлення порядку і здійснення контролю за використанням прибутку підприємств, установ і організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ, організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій про порядок і умови відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації і переліку об’єктів комунальної власності, що не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; представлення раді письмових звітів про хід і результати відчуження комунального майна.
Керуючи і розпоряджаючись комунальною власністю, ради діють в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
У комунальній власності територіальних громад знаходиться досить значна кількість майна. Джерела його походження є різними: створення за рахунок коштів громад, купівля, безоплатна передача із державної форми власності, дарування від фізичних або юридичних осіб, тощо.
Об’єкти комунальної власності нарівні з об’єктами інших форм власності захищаються законом. Без рішення територіальної громади чи уповноваженого нею органа вони не можуть бути вилучені чи відчужені іншим способом. Місцеві ради можуть у їх відношенні робити будь-які дії, здійснюючи від імені всіх жителів населених пунктів повноваження власника, — продавати, відчужувати іншим способом, передавати як внесок у статутні фонди господарських товариств і ін.
Серед об’єктів, що відносяться до комунальної власності, можна виділити об’єкти, що мають статус виключного права комунальної власності. До них відносяться: природні ресурси і природні об’єкти місцевого значення, крім категорій земель, дозволених до продажу; цвинтарі; смітники і місця поховання відходів; вулиці, проїзди, дороги, парки, сквери, ботанічні і зоологічні сади; дендрарії, заповідники, заказники, природні ландшафти, пам’ятники природи; місцеві оздоровчо-лікувальні території і зони; місцеві пам’ятники історії й архітектури; енергетичні системи місцевого значення; соціальне і службове житло зі складу житлового фонду територіальної громади.
Об’єкти цієї категорії не можуть бути передані іншим власникам (у державну, колективну, приватну власність), відчужені яким-небудь способом. Вони можуть перейти у власність іншої територіальної громади в результаті зміни границь адміністративно-територіальної одиниці, об’єднання декількох територіальних громад в одну.
До комунальної власності відносяться доходи місцевих бюджетів; місцеві природні ресурси і земля: лісопарки, ставки, озера, піщані кар’єри, кар’єри для видобутку загальнопоширених корисних копалин (гравій, глина й ін.) і т.д.; майнові комплекси установ територіальної громади, що не зайняті безпосередньо в товарному виробництві, але забезпечують умови (мінімально необхідні) для нормального повсякденного життя жителів населених пунктів, утримуються за рахунок місцевого бюджету, використовують виділені засоби на підставі затверджених кошторисів витрат. Об’єкти цієї групи — установи охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, соціального забезпечення, інших галузей невиробничої сфери.
Сучасні реалії України свідчать, що володіючи надзвичайно потужним трудовим потенціалом, природним, рекреаційним, туристичним потенціалом, що є основою місцевого економічного розвитку, його використання є неефективним.