4.3.2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.  Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", який має два субрахунки:  361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";  362 "Розрахунки з іноземними покупцями".  За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.  Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.  Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом:  Дебет 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"  Кредит 70 "Доходи від реалізації"  На суму ПДВ:  Дебет 70 "Доходи від реалізації"  Кредит 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податками на додану вартість")  Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг:  Дебет 90 "Собівартість реалізації"  Кредит 26 "Готова продукція"  Кредит 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"  Кредит 28 "Товари"  За кредитом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається погашення дебіторської заборгованості.  Якщо дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, складається запис:  Дебет 30 "Каса"  Дебет 31 "Рахунки в банках"  Кредит 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо.  При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви. 

Облік дебіторської заборгованості за розрахунками

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Облік такої заборгованості ведеться на рахунку 641 “Розрахунки за податками” та частково на рахунку 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”. Крім платежів, до бюджету на 642 рахунку ведеться облік платежів до позабюджетних фондів.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами – сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів – сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті та інших, що підлягають надходженню.

Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків – сума заборгованості пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Інша поточна дебіторська заборгованість – дебіторська заборгованість, яка належить до оборотних активів, але не може бути віднесена до попередніх статей дебіторської заборгованості.

В табл. 4 наведено приклади відображення операцій, пов’язаних з виникненням дебіторської заборгованості за розрахунками та її погашенням.

Облік витрат виробництва

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат належать усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Для обліку виробництва призначений рахунок 23 "Виробництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображаються витрати, а за кредитом - вихід продукції або списання вартості виконаних робіт і послуг 

За рахунком 23 "Виробництво" може бути залишок за дебетом, який показує суму незавершеного виробництва. Аналітичний облік до рахунку 23 ведеться за видах продукції, яка виготовляється, замовленнями, роботами, послугами.

Витрати обліковують за статтями, перелік і кількість яких підприємство встановлює самостійно, і зазначає в обліковій політиці. Для промислових підприємств рекомендується мати такий перелік статей калькулювання:

- сировина та матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- основна заробітна плата;

Облік готової продукції

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни.

Випуск з виробництва готової продукції і оприбуткування її на складі здійснюється на підставі накладної, яка складається у двох примірниках. Один примірник використовується для оприбуткування продукції на складі, другий — повертається цеху, який випустив продукцію. Основні реквізити накладної: назва продукції, одиниця виміру, кількість, облікова ціна, вартість, підписи контролера відділу технічного контролю цеху, майстра чи начальника цеху, а також завідувача складу про приймання продукції.

Відвантаження готової продукції замовнику здійснюється на підставі накладної, яка виписується робітником складу і підписується представником покупця або робітником транспортно-експедиційного відділу. Підставою для виписки накладної є наказ комерційної служби підприємства транспортно-експедиційному відділу про те, кому і в якій кількості відвантажити продукцію. Іноді наказ і накладна поєднуються в один документ — наказ-накладну.

Після відбирання і відвантаження продукції на підставі наказ-накладної, або накладної виписується рахунок-фактура, де вказується покупцю назва відвантаженої продукції, її кількість, належна сума з врахуванням податку на додану вартість.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція».

Облік нематеріальних активів

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

• права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);

• права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

• права на об’єкти про мислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

• авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

• гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання);

• інші нематеріальні активи (право на провадження діяльнос­ті, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Планом рахунків для відображення в обліку нематеріальних активів призначений активний рахунок 12 «Нематеріальні активи».

За дебетом рахунка 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцін­ки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Для обліку нематеріальних активів за їх групами до рахунка 12 «Нематеріальні активи» передбачені такі субрахунки:

121 «Права користування природними ресурсами»

122 «Права користування майном»

123 «Права на знаки для товарів і послуг»

124 «Права на об’єкти промислової власності»

125 «Авторські та суміжні з ними права»

126 «Гудвіл»

127 «Інші нематеріальні активи»

Слід зазначити, що групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Нематеріальний актив відображається у балансі, якщо:

• існує імовірність отримання у майбутньому економічних вигод від його використання;

• його вартість (оцінка) може бути достовірно визначена.

Не визнаються активами:

• витрати на дослідження;

• організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів тощо);

• витрати на перебазування або реорганізацію частини чи усього підприємства;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• витрати на внутрішньо генерований гудвіл;

• витрати на рекламу та просування продукції до ринку.

Ці витрати відображаються у звіті про фінансові результати і визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

Первісна вартість нематеріальних активів обчислюється за собівартістю їх придбання чи створення і складається з:

• ціни (вартості) придбання;

• мита;

• непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

• інших витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням активу та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Якщо нематеріальний актив був безкоштовно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює справедливій ринковій вартості на дату прийняття його на баланс.

Облік інших необоротних активів

 Під іншими необоротними активами розуміють матеріальні активи, призначені для використання більше року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). А саме: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, тимчасові не титульні споруди, предмети прокату, інвентарна тара тощо. Бухгалтерський облік інших необоротних активів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби». Вони відображаються за первісною вартістю. Причому процес набуття таких активів та їх документальне оформлення аналогічне оприбуткуванню основних засобів. Для відображення інших необоротних матеріальних активів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачено рахунок 11«Інші необоротні матеріальні активи». На ньому обліковують та узагальнюють інформацію про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображено на рахунку 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 11 відображають надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів на підприємство (за первісною вартістю); суму витрат, яку пов’язано з поліпшенням об’єкта (реконструкція, модернізація), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; суму дооцінки вартості об’єкта необоротних матеріальних активів. За його кредитом відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Вартість інших необоротних активів погашається нарахуванням амортизації методом, який визначається підприємством самостійно виходячи з очікуваного способу використання таких об’єктів і фіксується в наказі про облікову політику. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за вибором підприємства такими методами: 1) у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або 2) у першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості.

Облік інших необоротних матеріальних активів

До інших необоротних нематеріальних активів відносять необоротні активи, які згідно з новим Планом рахунків не ввійшли до рахунка № 10 «Основні засоби» або виділені зі складу матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП). Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух інших необоротних матеріальних активів призначений активний рахунок № 11 «Інші необоротні матеріальні активи», який має вісім субрахунків: № 111 «Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок»; № 112 «Бібліотечні фонди»; № 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»; № 114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття»; № 115 «Тимчасові нетитульні споруди»; № 116 «Природні ресурси»; № 117 «Інвентарна тара»; № 118 «Матеріали довготривалого використання для наукових цілей». На субрахунку № 111 обліковуються музейні цінності (незалежно від вартості), крім предметів мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються відповідно до Інструкції з обліку і зберігання музейних цінностей в державних музеях; експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їх вартості. На субрахунку № 112 обліковуються бібліотечні фонди незалежно від вартості. До бібліотечних фондів відносяться: наукова, навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання. Окремі примірники бібліотечних фондів обліковуються в гривнях і копійках. Для бібліотечних фондів у бухгалтерії відкривається одна інвентарна картка за ф. № 03-9 (бюджет), в якій облік ведеться тільки в грошовому виразі загальною сумою. Інвентарний облік бібліотечних цінностей ведеться в інвентарних книгах бібліотеки чи інших регістрах, встановлених відповідними міністерствами і відомствами України. Субрахунок № 113 призначений для обліку предметів, термін корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальних інструментів і спеціальних пристосувань у майстернях, наукових інститутах тощо. На субрахунку № 114 у закладах охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти обліковуються білизна, постільні речі, одяг та обмундирування, взуття, спортивний одяг.