У визначенні експертом узагальненої оцінки на основі локальних висновків щодо окремих частин проекту можливі такі підходи:

• визначення узагальненого показника як середньозваженої значення локальних оцінок з урахуванням різних (спеціально встановлених з погляду важливості аспекту) ваг кожної локальної оцінки;

• встановлення для кожної локальної оцінки граничної позитивної оцінки проекту. Якщо всі локальні оцінки перевищують граничні значення, то й весь проект одержує позитивну оцінку. Недосягнення граничного значення хоча б однією окремою оцінкою зумовлює негативну оцінку проекту загалом;

• визначення узагальненої оцінки як простої суми всіх локальних оцінок.

Можливі й інші методики визначення узагальненої оцінки і прийняття рішення щодо проекту.

Аналіз інвестиційних проектів за умов існування багатьох нерозв’язаних проблем організації повнокровного ринкового середовища в Україні має особливості, що повинні відбиватися в показниках і методиках розрахунків, які використовують при розробці й аналізі проекту до початку його реалізації.

Процес прийняття рішення інвестором

Сучасна економічна ситуація в Україні нестабільна, характеризується підвищеним рівнем ризику, як правило, незадовільним фінансовим станом і недосконалим управлінням виробничими підприємствами, відсутністю платіжної дисципліни, майнової відповідальності дирекцій за фінансові результати своєї роботи. Усе це впливає на технологію розробки й аналізу інвестиційних проектів.

Тому варто запропонувати експертам такі рекомендації.

1. У процесі роботи над проектом потрібно оцінити його узгодженість із зовнішніми умовами, насамперед макроекономічними параметрами, прогнозованими на період реалізації проекту. Комплекс такої макроекономічної оцінки може охоплювати показники фінансової стабільності (інфляція, девальвація, рівень бюджетного дефіциту, зростання державного боргу, стан платіжного балансу країни), кон’юнктуру внутрішнього ринку у формі прогнозованого зростання чи зниження ВВП, зміну параметрів податкової системи країни, стан банківської системи та фінансового ринку (що відбивається на вартості кредитних ресурсів). Тому макроекономічні прогнози мають відбиватися у проекті на механізмах обліку грошових потоків і виборі дисконтної ставки для приведення грошових потоків у порівнянні умови.

2. Особливу увагу слід приділити оцінюванню рівня ризику щодо проекту, тобто виконати варіантні розрахунки прибутковості проекту при різних зовнішніх і внутрішніх умовах реалізації проекту. Бізнес-план проекту має містити спеціальний розділ, де аналізується ризик і формуються заходи, що компенсують чи дають змогу зменшити ймовірність кризових подій при реалізації проекту. Потрібно оцінити чутливість проекту щодо найважливіших факторів, а також перевірити стійкість проекту щодо цих факторів.

3. Ураховуючи можливий незадовільний стан підприємства, на базі якого планується реалізація проекту, потрібно здійснити всебічний аудит підприємства й оцінити ділові якості його дирекції. Такий самий підхід має бути до всіх підприємств-партнерів і учасників проекту.

4. Найважливішим для комерційної цінності проекту в ринкових умовах України є рівень маркетингового і фінансового опрацювання проекту.

5. Нестабільність економічної ситуації в Україні зумовлює жорсткий підхід до вибору дисконтної ставки у намаганні привести грошові потоки за проектом до сучасних умов.

Рекомендована норма дисконтування для розрахунків у сучасних умовах може становити, наприклад, 20–35 %.

Дисконтування – процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Складові нижньої межі:

• ставка збільшення капіталу (реально існуюча в економіці України) у разі використання відносно безризикових інструментів – 5 %;

• рівень ризику, пов’язаний з нестабільністю економіки (як експертна оцінка ймовірності змін у макроекономіці, що критично вплинуть на проект), – 10 %;

• рівень ризику, пов’язаний з конкретним інвестиційним проектом (як експертна оцінка ймовірності подій у проекті, у тому числі через помилки й невдале управління), – 5 % (ризикованіші проекти не розглядаються). У підсумку це становить 20 %.

Складові верхньої межі:

• ставка збільшення капіталу в разі використання відносно безризикових інструментів – 9 %;

• рівень ризику, пов’язаний з нестабільністю економіки, – 15 %;

• рівень ризику, пов’язаний з конкретним інвестиційним проектом, – 11% (ризикованіші проекти не розглядаються). У підсумку це становить 35 %.

У будь-якому разі інвестор розраховує показники ефективності проекту і приводить грошові потоки до сучасних умов, маючи передусім так би мовити свій інтерес, а отже, визначає рівень норми дисконтування, що відповідає його розумінню “зміни вартості грошей у часі”.

Загалом найбільш об’єктивна оцінка проекту має бути комплексною і враховувати багато аспектів проекту, у тому числі різні вагові коефіцієнти. Пропонується такий інтегральний критерій прийняття проекту.

Наведемо сім аспектів для локальних оцінок проекту, що впливають на реалістичність і здійсненність проекту:

• повнота і відповідність типовій рекомендованій формі розробки проекту (ваговий коефіцієнт – 0,2);

• достовірність вхідної інформації, використаної у проекті (ваговий коефіцієнт – 0,3);

• маркетингова розробленість проекту (ваговий коефіцієнт – 0,5);

• фінансова спроможність проекту (ваговий коефіцієнт – 0,5);

• відображення у проекті рівня і факторів ризику (ваговий коефіцієнт – 0,4);

• якість розробки показників ефективності проекту (ваговий коефіцієнт – 0,4);

• привабливість галузі, регіону, базового підприємства проекту (ваговий коефіцієнт – 0,3).

З кожного з наведених аспектів як результат аналізу проекту виставляється експертна оцінка за десятибальною системою (K = 1–10). У цьому разі інтегральна оцінка дорівнюватиме сумі добутків локальної оцінки K та її вагового коефіцієнта А:

К = К₁А₁ + К₂А₂ + К₃А₃ + К₄А₄ + К₅А₅ + К₆А₆ + К₇А₇

Максимальне значення інтегральної оцінки визначаємо так:

К_max = 10*0,2 + 10*0,2 + 10*0,5 + 10*0,5 + 10*0,4 + 10*0,4 + 10*0,3 = 26

К_min = 0.