Мета лікування ас

• “розблокування” β2-адренорецепторів;

• усунення механічної обструкції бронхів;

• корекція гіпоксемії, гіпер-

капнії та кислотно-основ-

ного стану;

• корекція дегідратації.

Лікування і стадії ас

• Основне медикаментозне лікування – в/в введення р-ну еуфіліну та кортикостероїдів.

• Повільне в/в введення 5-10 мл 2,4% р-ну еуфіліну з наступною крапл. інфузією препарату в розведенні з розрахунку 1 мг/кг за годину до поліпшення стану.

• Кортикостероїди: а) преднізолон у дозі 1 мг/кг/год до 1,5-2,0 г за добу, знижуючи дозу на 1/3 за добу до повної відміни;

б) 250 мг гідрокортизону і 60 мг преднізолону в 400-500 мл фізіол. р-ну з наступною постійною краплинною інфузією гідрокортизону. Гормонозалежним при потребі дози можуть бути значно збільшені

• При передозуванні симпатоміметиків на догоспіт. етапі слід негайно припинити заст-я інгалятора, при цьому адреналін не вводити!

• Якщо передозування не було, а пульс <120 уд./хв, немає аритмії та вираженої гіпертензії, то можна ввести п/ш 0,3 мл 0,1% р-ну адреналіну (або 0,5 мл 0,05% р-ну алупенту). При відсутності явного ефекту – введення не повторюють.

• Кількість введеної в/в рідини (5% р-н глюкози, кристалоїдні р-ни) при вираженій дегідратації повинна сягати 2-4 л/добу, далі знижуватися до 1-1,5 л. Без контролю електролітів і рН крові – уникати введення р-нів натрію і соди.

• Обов’язкове застосування зволоженого кисню.

• Можна давати відхаркуючі та муколітичні засоби.

• Седативні та засоби з групи морфіну протипоказані через небезпеку пригнічення дихального центру і пригнічення кашльового рефлексу.

• Діуретики призначають лише при вираженій серцевій недостатності.

Лікування іі та ііі стадій ас

• Лікування ІІ стадії розпочинається із застосування комплексу методів, що використовуються в І стадії.

• При наявності гіперкапнії та ацидозу застосовують в/в введення 50-100 мл 5% р-ну гідрокарбонату натрію під контролем рН крові.

• Додатково використовують вдихання гелій-кисневої суміші.

• Бронхоскопічний лаваж.

• При переході статусу в ІІІ стадію єдиним ефективним методом лікування є штучна вентиляція легень із промиванням дихальних шляхів через інтубаційну трубку.

Еозинофілія – це збільшення кількості еозинофілів понад 5-6%, або більше 500 в 1 мкл крові при лабораторному морфологічному дослідженні мазка крові, а понад 15-20% - називається гіпереозинофілією.

Етіологія еозинофілій

Еозинофілія у периферичній крові і тканинах спостері-гається при багатьох захворюваннях: - алергічних (алергічна форма БА, поліноз, харчова алергія); - паразитарних (аскаридоз, опісторхоз, трихінельоз); - неопластичних (різної локалізації, гостра лейкемія); - ДЗСТ (вузликовий периартеріїт, системна склеродермія, дерматоміозит).

Механізми виникнення еозинофілій

• імунний механізм, який реалізується через IgЕ-реагіновий

тип пошкодження тканин (при алергії);

• антитілозалежний хемотаксис у відповідь на паразитарну

інвазію;

• відповідь на еозинофільний

хемотаксичний фактор,

який виділяється

деякими пухлинами.