25. Принципи і методи дослідження соціальних комунікацій.

Принципи дослідження: діалектичний, історичний, діяльнісний, або функціональний, структурно-системний, пізнавальний, принцип цілісності і прагматичний.

Діалектичний підхід дозволяє обґрунтувати взаємодію соц. і комунікативних факторів як причинно-наслідкові відносини, що відображають реальну дійсність. Протилежні процеси соціокомунікативні диференціації та інтеграції трактуються як розвиток через боротьбу протилежностей.

Історичний принцип лежить в основі теорії пізнання суспільства як цілісної і розвивається в конкретних історичних умовах соціальної системи. Разом з розвитком суспільства йде процес розвитку і видозміни комунікативних засобів, які обслуговують дане суспільство. Ці видозміни відбуваються не без зіткнення і конкуренції між усталеними нормами і ненормативними утвореннями. Кількісне переважання останніх призводить до якісними змінами мовних норм. Для іст. розвитку соц. явищ і комунікативних систем характерна певна циклічність, реалізована по спіралі, яка передбачає проходження незамкнутих витків і тому нескінченно розвивається. Знання цих циклів має пояснювальну силу при обґрунтуванні та прогнозуванні нових тенденцій.

Діяльнісний принцип (функціональний) відображає динаміку досліджуваного об'єкта, хоча реалізується в синхронічному плані. Використовується в багатьох соц. концепціях, які розглядають суспільство як системне утворення. Недоліки: позаісторичний розгляд суспільства, ідеологічну орієнтованість на стабільність суспільства без урахування динаміки його розвитку, нездатність виділити в соціальному індивідуальне та ін.. Він дозволив пояснити проблеми соц. обумовленості комунікації з урахуванням індивідуального і соціального. Комунікант є виробником мовленнєвої діяльності.

Системний принцип (структурно-системний). Система передбачає певну будова елементів - структуру, а структура передбачає наявність типових відносин між елементами. Складність реалізації цього принципу пов'язана з різнорідністю категорій і типів системних відносин в соціології та комунікації. Адже реалізація принципу системності передбачає не просту впорядкованість одиниць або систематизацію категорій, але обґрунтування типів системних відносин на базі загальних або хоча б співставних ознак. Вивчення взаємодії соціальних і комунікативних чинників у змістовному і формальному планах дозволило виділити так звані соціологічні домінанти комунікації - соціально значимі комунікативні категорії, представлені чотирма типами: стратифікаційний, ситуативний, оцінний і функціональний. Ці домінанти можуть служити базою для поглибленого вивчення соціальної комунікації в системному плані.

Принцип цілісності - дослідник отримує об'єкт на онтологічному рівні в цілісному, синтезованому від природи вигляді, аналізує цей об'єкт - розкладає його на частини для розуміння його структури і функцій і представляє його в цілісному вигляді на гносеологічному рівні. Порушення цього принципу веде до незавершеності дослідження або навіть до спотворення його результатів.

Пізнавальний, або когнітивний принцип пов'язаний з загальнофілософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук. У розробці цього напрямку великих успіхів здобула когнітивна психологія, підкресливши вирішальну роль знання в поведінці індивіда. Передбачає дослідження реалізації таких важливих для комунікації психологічних категорії, як відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, пам'ять. Особливе місце займає дослідження рівня когнітивних структур комунікантів та їх вмотивованість при визначенні інформаційно-пізнавальних потреб.

Прагматичний підхід дозволяє дослідити три аспекти - власне комунікативний, функціональний та психолінгвістичний. У комунікативному аспекті досліджуються особливості мовних актів в плані реалізації комунікативних установок. У функціональному аспекті досліджуються мовні норми в плані їх соціального та мовної зумовленості в даній комунікативній сфері. У психолінгвістичних аспекті вивчаються способи ефективної передачі і адекватного сприйняття інформації у відповідності з теорією породження і сприйняття мови.

Методологічним підходом до вивчення явищ, процесів, функцій соціальних комунікацій очевидно є соціальнокомунікаційний підхід. Суть підходу є фіксація, моніторинг, опис, аналіз та інтерпретація даних у системі понять соціальнокомунікаційного інжинірингу, а точніше — з точки зору того, чи здійснює об’єкт дослідження на соціум той вплив, який технологічно закладався, і як соціум відреагував на об’єкт впливу.

Спеціальні методи дослідження соціальних комунікацій:

1. історичний (принцип історизму),

2. Діяльнісний (функціональний) - результат діяльності людей,

3. принцип моделювання створення ситуації до подібної обєкта дослідження,

4. культурологічний підхід – прагнення до аналізу.