8. Облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності.

Працівники установи, що застраховані на випадок тимчасової втрати працездатності в Фонді соціального страху вання мають право на грошову компенсацію за дні тимчасової непрацездатності у зв’язку з хворобою.

Підставою для нарахування допомоги є лікарняний листок, що оформлений та виданий:

• лікуючим лікарем державних і комунальних закладів охорони здоров’я;

• лікуючим лікарем стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України;

- лікуючим лікарем туберкульозних санаторіїв;

• фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на пла­ваючих суднах.

Наданий в установу листок непрацездатності повинен бути роз­глянутий комісією по соціальному страхуванню не пізніше 10 днів з дня його надходження. Рішення комісії оформляється протоколом засідання про призначення допомоги.

Виплати за листками непрацездатності оплачуються за перші 5 днів непрацездатності – за рахунок установи (видатки відносяться за КЕКВ 1111), а за інші дні, починаючи з шостого, – за рахунок фонду соціального страхування (видатки за КЕКВ 1120).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробіт­на плата береться за останнім місцем роботи і дорівнює шести календарним місяцям, що передує місяцю, в якому настав страховий ви­падок. Якщо застрахована особа відпрацювала менше шести місяців, середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьовані повні календарні місяці, якщо менше одного місяця – за фактично підпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня зарплата для розрахунку допомоги з тимчасової непра­цездатності обчислюється виходячи з нарахованої зарплати за вида­ми виплат (основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до інструкції № 5), з який сплачені страхові вне­ски і які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

З розрахункового періоду виключають місяці (з 1 по 1 число), який не був відпрацьований з поважної причини: хвороба, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до 3 або до 6 років.

Розмір допомоги визначається виходячи з середньоденної зарпла­ти та кількості робочих днів непрацездатності. Середньоденна зарп­лата визначається діленням нарахованої за розрахунковий період зарплати на кількість відпрацьованих в цьому періоді робочих днів.

Якщо працівник захворів у перший день його роботи, то серед­ня зарплата визначається із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу).

Порядок визначення розміру середньої заробітної плати для роз­рахунку лікарняних залежить від конкретних умов обліку робочого часу. У випадках, якщо працівник зайнятих на роботах (посадах), що не пов’язані з підсумованим обліком робочого часу, то для розра­хунку розміру лікарняних використовують середньоденну заробітну плату. Її обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів у розра­хунковому періоді. У зв’язку з цим дні відпустки (як неробочі дні) під час розрахунку середньої зарплати не враховують.

Для розрахунку лікарняних працівнику, якому встановлено під­сумований облік робочого часу використовують середньогодинну оплату праці. Її обчислюють шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих у цьому періоді годин.

При цьому, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата не може перевищувати граничного розміру, що визначають шляхом ділення граничної величини заробітної плати, з якої сплачують страхові внески, встановленої в останньому місяці розрахункового періоду на норму робочого часу цього місяця.

Для працівників, які перед захворюванням мали страховий стаж менше ніж 6 місяців протягом останніх дванадцяти місяців, лікарняні виплачують виходячи з фактичного заробітку, з якого були сплачені страхові внески, але не більше ніж мінімальна заробітна плата.

Сума допомоги залежить від страхового стажу і визначається з врахуванням коефіцієнтів:

• до 5 років – 0,6 середньої заробітної плати;

• від 5 до 8 років – 0,8 середньої заробітної плати;

більше 8 років – 1,0 середньої заробітної плати

Виплата допомоги по вагітності і пологах здійснюється в розмірі 100 % середньої заробітної плати за весь період такої відпустки.

Допомога по вагітності та пологах не залежить від страхового ста­жу і складає 100% середньої зарплати. Допомога виплачується піс­ля її призначення в найближчий термін, встановлений для виплати зарплати. Розмір визначається в повному обсязі, тобто, за всі дні від­пуски і виплачується в повному обсязі.

Відповідно до закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ви­плати по вагітності та пологах не включаються в обсяг оподатковува­ного доходу, а тому податком на доходи з фізичних осіб не оподатко­вуються.

Оскільки допомога, по вагітності та пологах не включається до фонду оплати праці, то страхові внески в фонд соціального страху­вання та Пенсійний фонд на цю суму не нараховуються і з зарплати не утримуються.