1.Зміст виробництва та його складові елементи. Структура суспільного виробництва.

Основним засобом задоволення потреб людини є виробництво. Основна мета виробництва – задоволення споживчих благ. Усі потреби прямо або опосередковано залежать від виробництва. Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання йому властивостей і форм природи, придатних для задоволення потреб людини.Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу і розвитку людини. Для розуміння змісту виробництва необхідно визначити основні елементи процесу виробництва: працю, предмети праці та засоби праці. Праця – це цілеспрямована діяльність людей для досягнення мети –виробництва певного продукту. Суспільне виробництво – розвинута форма, що прийшла на зміну товарній.Основа його – поділ праці всередині гігантських компаній, коли їх філії у багатьох країнах є постачальниками деталей та вузлів, які не є товаром у повному розумінні цього слова. Суспільне виробн.. за структурою скл. З таких елементів:1)власне виробн.(предмети споживання і засоби виробн.)2)розподіл(передбачає розподіл роб.сили, продукту,засобу виробн.,і встановлює пропорцію кожного члена сус-тва у виробленому продукті) 3)обмін продуктами,діяльністю,здібностями,зас.виробн.,предметами споживання 4)споживання виробл.продукту,яке поділ.на особисте і виробниче-перетв.продукт в об’єкт привласнення,якщо цей ланцюг порушується, то наступає криза.

2. Товарне виробництво, його види, суперечності і характерні риси. Товарне виробництво - це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком 

Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є: 1) суспільний поділ праці; 2) приватна власність на засоби виробництва; 3) повна соціально-економічна відокремленість виробників; 4) економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками через обмін; 5) стихійний та анархічний характер розвитку. 

Є два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво. Історично першим було просте товарне господарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни та ремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю і порівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність праці працівників сфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і подекуди існувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення в економіці.Другим з'явилося розширене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, всі продукти перетворюються на товари. За розширеного товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає і робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умов класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичного привласнення. В ХХ столітті розвиток товарного виробництва відбувався також за умов акціонерної, кооперативної та інших формколективної власності.РИСИ:1.продукт праці набуває форми товару 2.обмін товарів відб.на основі еквівалентності виробн..витрат(через купівлю-продаж) 3.використ.грошей як посередника обміну 4.наявність конкуренції 5.вільне ціноутворення 6.стихійність розвитку як форма саморегулювання економік

3. Кгр.=сумаЦ.Т/О=350/7=50.

Варіант 7.

1.   Ресурси виробництва - це сукупність тих природних, соціальних, духовних сил, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших цінностей..    Обмеженість трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікації, вкрай необхідних для виробництва суспільних благ.    Обмеженість матеріальних (капітальних) ресурсів визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягненим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, виготовити обладнання. проте для цього потрібен час і, знов-таки, ресурси для їх створення.    Щодо обмеженості підприємницьких здібностей, то за деякими оцінками, лише 3-5% працездатного населення країни за своїми здібностями можуть бути вдалими підприємцями. Безперечно, до країни можна запросити закордонних кваліфікованих менеджерів чи то підготувати власні кваліфіковані кадри, проте це потребує часу і коштів. Отже, оскільки не всім людям властиві підприємницькі здібності, то кількість таких людей обмежена. 2. Споживання, заощадження та інвестиції — це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічну рівновагу та зростання національного доходу. Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин. Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:3=Д-СП. Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежать від суб'єктивного та об'єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживання і «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу, запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо. Схильність людей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги.Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Заощадження, звичайно, накопичують тривалий час їхній ефект у нормальних економічних умовах розвитку країни не зумовлює різких змін обсягу споживання. Споживаючи і заощаджуючи, люди виходять не тільки і не стільки з ситуації сьогодення, скільки з довготермінових тенденцій розвитку (передбачуваної динаміки своїх доходів, змін в особистому житті, змін умов життя в країні тощо).

3.дельта Е=дельта Q/дельтаР=15%/15%=1%

Варіант 9.