10.2 Визначення звітних сегментів

З метою складання зовнішньої фінансової звітності підприємству слід виділити :

- господарські та географічні сегменти;

- звітні сегменти;

- пріоритетні та допоміжні сегменти.

Основою для визначення сегментів підприємства є його внутрішня організаційна (управлінська) структура. Сегмент може бути визначений за критерієм дотримання єдиного технологічного процесу, який може здійснюватися в кількох географічних регіонах, що обумовлено стадіями виробництва продукції, політикою післяпродажного обслуговування, умовами доставки товарів тощо. Інформацію щодо сегментів слід складати відповідно до облікової політики, прийнятої для підприємства.

Сегмент визнається, якщо він відповідає більшості з критеріїв визна­чення господарського і географічного сегментів.

Відповідно до П(С)БО 29 господарський сегмент – це відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших частин діяльності підприємства такими чинниками:

- видом продукції (товарів, робіт, послуг);

- способами розповсюдження (продажу) продукції (товарів, робіт, по­слуг);

- характером виробництва;

- характером правового середовища;

- категоріями покупців;

- ризиками та забезпеченням прибутковості.

Один господарський сегмент не повинен включати продукцію або послуги із суттєво відмінними ризиками та прибутковістю. Незважаючи на те що один або кілька чинників у визначенні господарського сегмента можуть відрізнятися, очікується , що продукція та послуги, які включаються до одного господарського сегмента, будуть подібними за більшістю таких чинників.

Приклад господарських сегментів:

Підприємство А- банківські послуги, комунальні послуги, фінансові послуги.

Підприємство Б – охорона здоров’я, техніка безпеки, консультаційні послуги, реклама.

Підприємство В - передача енергії, розподіл енергії. автоматизація, будівельні технології.

Географічний сегмент - це відокремлювана частина підприємства з виробниц­тва та продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг) в межах конкретного економічного середовища, яка відрізняється від інших такими чинниками:

- економічними та політичними умовами географічного регіону, у яких здійснюється діяльність підприємства;

- територіальним розташуванням виробництва продукції, робіт і послуг (виробнича ознака) або покупців продукції, товарів, робіт і послуг (збутова ознака);

- взаємозв'язком між діяльністю в різних географічних регіонах;

- валютними правилами та ризиками в регіонах.

Географічний сегмент не повинен включати операції в економічних середовищах із суттєво відмінними ризиками та прибутковістю. Географічним сегментом може бути одна країна, група країн або регіон в межах однієї країни.

Географічні сегменти можуть бути визначені підприємством за виробничою та збутовою ознаками.

Географічний виробничий сегмент виділяється за принципом місця розташування виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства, тобто за географічними регіонами, у яких розміщено виробництво (продукції, робіт, послуг) та здійснюється продаж, тобто за місцем ведення діяльності.

Географічний збутовий сегмент обирається за ознакою місця розташування основних ринків збуту та покупців продукції (товарів, робіт, послуг), тобто за географічними регіонами, у які реалізується продукція (товари, роботи, послуги) підприємства.

Визначаючи господарські та географічні сегменти, підприємству слід вирішувати, чи є ці сегменти звітними.

Господарський або географічний (виробничий або збутовий) сегмент може бути визнаний звітним, якщо більша частина доходу від діяльності цього сегмента (більше 50 %) створюється від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям (тобто іншим, ніж структурні підрозділи підпри­ємства) і одночасно виконується одна з таких умов (критеріїв):

- дохід цього сегмента підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям та іншим сегментам підприємства (за внутрішньогосподарськими розрахунками з іншими структурними підрозділами підприємства) становить не менше 10 % сукупної виручки всіх сегментів від реалізації зовнішнім покупцям та іншим сегментам підприємства;

- фінансовий результат (прибуток, збиток) цього сегмента становить не менше 10 % сумарного фінансового результату всіх сегментів;

- балансова вартість активів цього сегмента становить не менше 10 % сукупної вартості активів усіх сегментів.

На звітні сегменти має припадати не менше ніж 75 % виручки від реалізації підприємства за операціями із зовнішніми (сторонніми) покупцями. Якщо цей показник за попередньо визнаними та зазначеними критеріями звітних сегментів не досягає 75 %, то мають бути виділені додаткові звітні сегменти незалежно від того, що вони не відповідають установленим критеріям.

Звітний сегмент попе­реднього року має також визнаватися звітним, якщо підприємство протя­гом одного року або операційного циклу, довшого за 12 місяців, очікує досягнення цим сегментом необхідних критеріїв.

При визначенні у звітному році нових звітних сегментів (зокрема, у результаті зміни господарської діяльності) щодо них наводяться відповідні порівняльні показники за попередній рік або пояснення обґрунтованих причин неможливості достовірно визначити такі показники.

Розкриття інформації за звітними сегментами залежить від пріоритетності сегмента. В зв’язку з цим всі звітні сегменти поділяються на два типи: пріоритетні та допоміжні сегменти.

Пріоритетним сегментом може бути визначено або господарський сегмент, або географічний виробничий сегмент, або географічний збутовий сегмент.

Якщо організаційна структуризація виробничих та інших відокремле­них підрозділів підприємства побудована за видами продукції (товарів, робіт, послуг), що виробляється, то пріоритетним визнається господарський вид сегмента, а допоміжним - географічний. Якщо організаційна структуризація виробничих та інших відокремлених підрозділів підприємства здійснювалася за регіонами, в яких підприємство функціонує, то пріоритетним визнається географічний вид сегмента, а допоміжним - господарський.

У разі відсутності чітких переваг залежності фінансових результатів і ризиків пріоритетним звітним сегментом визнається господарський сегмент, а допоміжним - географічний.

За певних обставин (реорганізація підприємства, припинення певно­го виду діяльності) підприємство може змінити у звітному періоді пріори­тетний сегмент. Зміна облікової політики щодо сегментів відображається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку б «Виправ­лення помилок і зміни у фінансових звітах».

Обліковою політикою підприємства визначаються види сегментів, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарсь­ких розрахунках.

Якщо материнське підприємство, яке має складати консолідовану фінансову звітність, приймає рішення про розкриття інформації за сегмен­тами за показниками консолідованої фінансової звітності, то воно узгоджує з дочірніми підприємствами, показники яких включаються до консолідова­ної фінансової звітності, облікову політику щодо формування звітних сег­ментів і визначення пріоритетного виду сегмента.

Якщо показники дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, то такі показники включаються до нерозподілених статей.