1.2 Провідна роль оон. "Хартія морів"

Міжнародне екологічне співробітництво в галузі охорони довкілля розпочалося в 50-60-х роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону вод Світового океану від забруднень нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля: 1970 р. – Міжнародна програма МАБ (Людина і біосфера), яка вбирає близько 15 наукових проектів досліджень для 30 країн: 1972 – ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВОЗ (Всесвітня організація з охорони здоров'я), МКОСР(Міжнародна комісія з охорони здоров'я і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990 р.); ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН); АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін. В останні 20 років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві) прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони виконання ядерних випробувань, забруднень Балтійського і Чукотського морів.

Експерти ООН вважають, що сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на:

- дослідження першопричин кризи,

- боротьбу з її наслідками,

- оцінку глобального ризику,

- залучення широкої громадськості,

- забезпечення засобів правового регулювання,

- інвестування в наше майбутнє.

Одним із найважливіших є вирішення питань деморегуляції і впровадження ефективних біотехнологій [ 5 ]

Дуже важливою міжнародною угодою є конвенція ООН 1982 р. з морського права ("Хартія морів"), в обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується всіх джерел забруднень незалежно від того, де вони розташовані – на суші або на морі. З метою запобігання забруднення морського середовища з джерел, що розташовані на суші, держави зобов’язалися розвивати своє національне господарство з урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, що плавають під прапорами цих країн [ 8 ]

Для захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982 р. передбачено встановлення в Світовому океані 200-мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи, зокрема тих, що знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Положення конвенції регулюють експлуатацію окремих видів живих ресурсів у економічній зоні.

У "Хартії морів" визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції [ 8 ]

1.3 Міжнародні екологічні організації

Відомою в усьому світі є міжнародна організація Римський клуб, створений у 1968 р. з ініціативи італійського економіста Ауреліо Печчеї. Сьогодні в цю організацію входить близько 80 всесвітньовідомих вчених і діячів різних професій з 30 країн світу. Головною метою клубу є вивчення глобальних проблем цивілізації і вироблення шляхів подолання найбільших лихоліть людства: бідності, безробіття, глобальної екологічної кризи. Щорічно члени Римського клубу готують доповіді, які, як правило, привертають до себе увагу всього світу: "Межі зростання", "За межами зростання", "Людство на роздоріжжі", "Мета для глобального суспільства" та інші, що присвячені проблемам відходів, енергії, освіти, організації майбутнього суспільства. [ 1 ]

Велике значення для людства мала діяльність Конференції з роззброєння (1961 р.). Вона сприяла розробці й укладанню низки важливих угод в галузі обмеження гонки озброєнь і роззброєння, у підготовці Договорів про заборону ядерних випробувань, про нерозповсюдження ядерної зброї, ліквідацію бактеріологічної зброї.

З 1978 р. діє Конвенція щодо заборони військового негативного впливу на довкілля (підписало 67 держав).