Ідейно-виховне значення народнопоетичної творчості.
Усна поезія народу відіграє винятково важливу роль у вихованні людей. Адже в ній відображені уявлення про те, що є доброго і поганого в людській поведінці, якою слід бути людині, які риси вдачі виробляти в собі. Широко висвітлюючи питання моралі, народна творчість дає водночас глибоке розуміння суспільного життя.
Народнопоетичні твори є дуже цінним матеріалом для розумового, морального й естетичного розвитку підростаючого покоління, вони збагачують і поглиблюють знання, впливають на формування світогляду, моральних переконань, виховують естетичні почуття у дітей.
Народна творчість виникла у найдавніші часи в процесі трудової діяльності людей і була спрямована на полегшення праці, часто супроводила її. Використання фольклору з виховною й освітньою метою розпочалося також ще за найдавніших часів розвитку суспільства. В усних творах часто давалися практичні поради людям щодо поведінки, праці, ремесла, збереження свого здоров’я, розуміння явищ природи тощо, тому фольклор виконував протягом століть важливу педагогічну функцію.
Пізнавальне й виховне значення фольклору не раз підкреслювали класики та сучасники. Висловлювання про могутній вплив народної творчості на формування людини зустрічаємо у багатьох письменників та визначних діячів культури. Так, Т.Г. Шевченко високо цінував народну творчість, вважав її чудовим виховним матеріалом і тому вмістив у своєму „Букварі” деякі народні думи й ряд прислів’їв та приказок.
Дитячий фольклор має виразну освітню й виховну спрямованість і доступну для дитячого сприймання поетику. Його тематика відповідає інтересам, запитам і смакам дітей різного віку, йому властива багата вигадка, легка, цікава й доступна форма. Весела й захоплююча розповідь, поєднання словесного матеріалу з елементами гри, фантастика й героїка – все це притаманне дитячому фольклору.
Поетичність мови, багате використання звуконаслідувань, стислий обсяг, не стільки розкриття характеру персонажів, скільки показ поведінки і вчинків, зображення подій, динамізм – це також специфічні риси дитячого фольклору. Кращі твори його відзначаються високим рівнем ідейного змісту й художньою майстерності та увагою до психології дитячого сприйманий.
Відповідно до сучасної педагогічної класифікації дитячого віку розрізняємо у фольклорі і твори в міру того як з піком збагачується життєвий досвід дитини та її знання, ускладнюється і форма та зміст фольклорних творів.
Так, дітям-немовлятам співають колискові й розважальні пісні (пестушки, утішки, небилиці тощо). Дитині ясельного віку доступні коротенькі пісеньки про тварин, на побутові теми. Дошкільнята співають різноманітні дитячі пісні, знають загадки, деякі прислів’я, слухають казки різних видів і самі розповідають, під час гри в дитячому колективі користуються лічилками, а іноді й дражнилками, в яких виражають незадоволення поведінкою когось із товаришів. Учні молодших класів (1-4) вже самі читають збірки народних пісень і казок для дітей, розуміють деякі історичні пісні, думи, російські билини, вибрані міфи стародавньої Греції й Риму, фольклор різних народів світу.