2.3. Харківський національний університет імені в. Н. Каразіна
17 січня (29 за новим стилем) 1805 було підписано Указ про відкриття у Харкові Імператорського університету. Це був другий університет на півдні Російської імперії. Його було засновано з ініціативи місцевого громадянства, перш за все Василя Каразіна, а також братів Тихоцьких - секунд-майора Ізюмського гусарського полку Якова Андрійовича Тихоцького (до 1736-1800) полковника 1-го гусарського полку Павла Андрійовича Тихоцького (задовго до 1763 – після 1809). Серед професорів за перших десятиліть існування університету переважали іноземці, головним чином німці, найвизначніші з яких — філософ Й. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Чисельність студентів у 19 ст. постійно зростала: у 1805 — 57, 1810 — 118, в 1860-х роках — приблизно 425, у 1887 — 1520.[8]
У 19 — на початку 20 ст. Харківський університет мав 4 факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юридичний. 1839 при ньому створено ветеринарну школу, яка згодом (1851) стала самостійним інститутом . Університет включав у себе також лабораторії, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку. 1811 при ньому було засновано Філотехнічне товариство, а у другій половині 19 ст. — Харківське математичне товариство, Харківське історико-філологічне товариство, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне та ін. З ініціативи діячів університету з'явилися перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харьковскій Еженедельникъ» (1812), «Украинскій Вестникъ» (1816—1819), «Украинскій Журналъ» (1824—1825) та ін. В перший період свого існування (1805—1835) університет здійснював вплив на організацію шкільництва на Слобожанщині. З 1874 університет видає «Учені записки».[8]
Харківський університет відіграв помітну роль в українському національному відродженні, головним чином на початку, а також наприкінці 19 — на початку 20 ст. [8]
У 1932—1933 на їхній базі відновлено Харківський державний університет (ХДУ), який складався з 7 факультетів: фізико-математичного, хімічного, біологічного, геолого-географічного, літературно-лінгвістичного, історичного (з філософським відділом) та економічного (з відділом економічної географії).[8]
2.4. Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Історія університету розпочинається з 1841 р., коли було засновано медичний факультет Імператорського університету Св. Володимира. Сторінки історії НМУ прикрашають імена відомих вчених-лікарів — Миколи Пирогова, Володимира Караваєва, героїв країни — Олександра Богомольця, Миколи Амосова, Євгена Чазова. Відомий письменник Михайло Булгаков також був вихованцем цього університету. Прообразом створення Клінічного товариства студентів-медиків Імператорського університету Св. Володимира було Товариство київських лікарів – перше медичне товариство в Україні, створене 1840 року. Діяльність Київського товариства лікарів полягала в обговоренні доповідей з досягнень тогочасної медицини, повідомлень про цікаві випадки з клінічної практики, іноді з демонстрацією хворих. Головами Київського товариства лікарів були професори медичного факультету С.П. Алфєр’єв, Н.А. Хржонщевський, Г.М. Мінх, В.П. Образцов, Ф.Г. Яновський, які внесли значний вклад в розвиток Студентського наукового товариства.[3]
Безпосередньому створенню Клінічного товариства студентів-медиків передували регулярні наукові зустрічі на медичному факультеті, які в поза навчальний час влаштовував професор Фрідріх Фрідріхович Мерінг, завідувач факультетської терапевтичної клініки. Професор Мерінг вважав за корисне збирати студентів та обмінюватися думками з приводу клінічного розгляду історій хвороб пацієнтів. Проте, за браком часу обговорювались історії хвороб лише померлих пацієнтів, а решта залишались без уваги, внаслідок чого частина студентів була невдоволеною. Тут варто звернути увагу на ще один факт, а саме: на особливість тогочасного стилю викладання. Переважна більшість професорів на своїх лекціях не займалилися докладним викладанням окремих академічних питань, а ставили перед слухачами проблему, стимулювали самостійну роботу з подальшого розгляду теми. У зв’язку з малозабезпеченістю деяких студентів, відсутністю можливостей придбати підручники або відсутністю останніх взагалі, студенти вимушені були шукати іншого способу задоволення своїх академічних знань. Саме тому великою популярністю користувались зустрічі поза навчального часу, на кшталт таких, які влаштовував професор Мерінг. О.А. Кисіль, пізніше написав з цього приводу в своєму щоденнику: «… не останнє місце належить тому, що студентство в масі своїй з труднощами могло слухати клінічні лекції, внаслідок поганої попередньої підготовки, особливо з природничих наук».[3]
Таким чином, серед студентів четвертого курсу медичного факультету виникає думка заснувати медичне товариство, в якому б можна було спільними зусиллями студентів і професорів обговорювати історії хвороби, з’ясовувати для себе найбільш незрозумілі питання. Так народжується ідея створення Клінічного товариства студентів-медиків Імператорського університету Св. Володимира. [3]
ВИСНОВКИ
1. Кількість шкіл та вищих навчальних закладів зросла в Україні у період XIX-XX століття, але освіта все ж таки залишилась на незадовільному рівні.
2. Австро-Угорська влада гальмувала розвиток освіти у Західній Україні.
3. Найбільш розвивалася математика, особливо геометрія. Але в галузі точних наук бракувало національних досліджень.
4. Головними признаками освіти в Києво-Могилянській академії були: дванадцятирічна освіта, а також ординарні та неординарні класи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Доба культурно-національного відродження України (19-20 століття) // http://eduknigi.com/kulturologiya_view.php?id=71
2. Історія Києво-Могилянської академії.//
http://www.refine.org.ua/pageid-3845-1.html
3. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко// http://ru.wikipedia.org/wiki/Киевский_национальный_университет_имени_Тараса_Шевченко
4. Национальный университет «Киево-Могилянская академия» // http://ru.wikipedia.org/wiki/Национальный_университет_«Киево-Могилянская_академия»
5. Наука і освіта в Україні-Русі// http://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_і_освіта_в_Україні-Русі;
6. Україна на межі століть (19-20)ст. // http://referatcentral.org.ua/history_ukraine_load.php?id=172&startext=4
7. Українська культура XIX століття// http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_культура_ХІХ_століття#.D0.9E.D1.81.D0.B2.D1.96.D1.82.D0.B0
8. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна// http://ru.wikipedia.org/wiki/Харьковский_национальный_университет