35. Проблема регуляції статі у тварин.

Успадкування ознак, контрольованих генами, локалізованими в а утосомах, але фенотипічно триваючих виключно або переважно у однієї статі, називається спадкуванням, обмеженим полом. К обмеженим підлогою ознаками відносять, наприклад, відмінності статей за розмірами, більш яскраве забарвлення самців, шпори у півнів, ознаки молочності у корів, кобил, несучість у курей. Проблема регуляції статі випливає з необхідності збільшення продукції тваринництва за рахунок переважного отримання особин однієї статі, що дають більш високий вихід молока, м'яса, вовни, яєць і т.д. так, наприклад, в молочному скотарстві більш бажаним є народження теличок, а в м'ясному - бичків, так як вони швидше ростуть. Від високо цінних племінних биків і корів доцільніше отримувати чоловічих нащадків для більш швидкого розмноження їх генотипів. У яєчному птахівництві економічно більш вигідно отримання курочок. 

40. Синтез білка в клітині.

Синтез білків відбувається у цитоплазмі клітини на спеціальних органелах – рибосомах. Кожна рибосома має велику і малу субодиниці, які відіграють важливу роль на різних етапах біосинтезу білків. Найважливішу роль у процесі біосинтезу білка відіграють нуклеїнові кислоти – ДНК, РНК. На ДНК записана інформація про білки. Ген – ділянка ДНК, яка містить інформацію про первинну структуру білка.

Синтез білка проходить у 4 етапи:

І етап. Транспірація – передача інформації про структуру білка з молекули ДНК на і-РНК. Цей процес здійснюється з участю спеціальних ферментів і відбувається так: подвійний ланцюг на певному відрізку роз’єднується і вздовж одного з ланцюгів ДНК починається синтез молекули і-РНК за принципом комплементарності. Певна ділянка ДНК (ген) є матрицею для відповідної і-РНК. і-РНК після транскрипції зазнають процесу сплайсінгу – з новоутвореної і-РНК вирізаються неінформаційні фрагменти – інтрони і зшиваються інформаційні ділянки – інтрони. Екзони – послідовність нуклеотидів у генах, що кодують синтез білка (інформативна ділянка). Інтрони – послідовність нуклеотидів ДНК, що не кодують синтез білка (неінформативна ділянка). Спейсери – частина ДНК, що взагалі не несе генетичної інформації.

Синтезовані молекули і-РНК переходять із ядра в цитоплазму, а ДНК відновлює свою структуру.

ІІ етап. Активація амінокислот. Цей процес відбувається в цитоплазмі. Активовані молекули амінокислот з’єднуються з молекулами транспортних РНК, кожній з 20 амінокислот відповідає певна т-РНК. У молекулі т-РНК є дві важливі ділянки: до однієї з них прикріплюється відповідна амінокислота, а інша містить триплет нуклеотидів, який відповідає коду даної амінокислоти в молекулі і-РНК. Активовані амінокислоти, сполучені з т-РНК надходять до рибосом.

ІІІ етап. Трансляція – синтез поліпептидних ланцюгів. Відбувається так: молекула і-РНК рухається між двома субодиницями рибосом і до неї послідовно приєднуються молекули т-РНК з амінокислотами. При цьому за принципом комплементарності кодони і-РНК вступають у зв’язок з антикодонами т-РНК. Послідовність розташування амінокислот при цьому визначається порядком чергування триплетів у молекулі і-РНК. Амінокислоти утворюють пептидні зв’язки за рахунок енергії АТФ і в результаті з рибосоми сходить поліпептидний ланцюг.

ІV етап. Термінація – утворення вторинної і третинної структур білкової молекули. Цей етап здійснюється в цитоплазмі шляхом скручування, згортання поліпептидного ланцюга.

Для синтезу білка необхідно:

1) енергія (у вигляді АТФ у мітохондріях).

2) відповідні ферменти.

3) інформація про структуру білка (у ДНК, а потім в і-РНК).

4) амінокислоти і відповідні їм т-РНК.

5) рибосоми.

Молекули білка синтезуються у клітині впродовж 1-2 с. Синтез білків у клітині відбувається в інтерфазі – період між її поділом.

З6. У спадкування ознак, зчеплених зі статтю, та їх практичне використання.

Хромосомний набір жіночих особин складається з пар гомологічних хромосом. Чоловічі особини мають дві хромосоми (позначимо їх як X і Y), які не гомологічні жодної іншої хромосомі і, природно, між собою. При цьому хромосома X будь чоловічої особини має аналог у всіх жіночих особин (хромосоми розрізняються візуально), а хромосоми Y у жіночих особин відсутні. Звідси випливає висновок, що стать оприділяється хромосомної парою XY. Жіночі особини мають дві хромосоми X, а чоловічі мають як хромосому X, так і хромосому Y. Мати передає своїм дітям хромосому X. Від батька дочки переходить хромосома X, а синові - хромосома Y. Для чоловічих особин аллель, розташований в локусі хромосоми X, в принципі не має доповнення до алельної пари. Щодо таких алелей чоловіча особина не є ні гомо, ні гетерозиготною. Про таких особинах кажуть, що вони гемізиготному стані  за відповідними генами. Гени, перебувають у статевих хромосомах, називають зчепленими із соціальною статтю. У Х- хромосомі є ділянку, котрій в Y-хромосомі немає гомолога. Тому в особин чоловічої статі ознаки, зумовлені генами цієї ділянки, виявляються у тому разі, якщо вони рецесивні. Ця осібна форма зчеплення дозволяє пояснити успадкування ознак, зчеплених з полом. При локалізації ознак як і аутосоми, і у Х- b Y-хромосомі спостерігається повне зчеплення зі статтю.