0. Теорія незалежності дивідендів (теорія Міллера-Модильяні). Власникам акцій все рівно, як буде розподілятися прибуток, оскільки вони достатньо заможні

1. Теорія синиці в руці ( теорія Гордона ). Акціонери віддають перевагу отриманню готівкових дивідендів , а не їх реінвестуванню

2. Теорія податкових переваг

Методи ДП:

0. залишкова політика дивідендних виплат ( весь прибуток вкладається в певні проекти, які приносять прибутки, а інші кошти направляються на виплату дивідендів )

1. політика стабільності розміру дивідендних виплат ( зв"язок з реальними прибутками підприємства слабкий, тобто, якщо прибуток підприємства падає, акціонери отримують дивіденди з резервного фонду)

2. політика мінімальної стабільності розміру дивідендних виплат з надбавкою в окремі періоди (екстрадивіденди). Незалежно від прибутку встановлюють мінімальну межу дивідендів, яка буде доповнюватись в періоди з різким зростанням прибутку.

3. політика постійного зростання дивідендів

4. політика стабільного рівня дивідендів по відношенню до прибутку (використовується зрілими компаніями з постійним, стабільним прибутком; дивіденди зростають пропорційно прибутку ).

Планування розподілу прибутку підприємства:

0. Планування прибутку для капіталізації, тобто на розвиток підприємства розраховується в розрізі основних елементів:

-визначення необхідного прирісту виробничих фондів

-прирісту нематеріальних активів

-прирісту власних і оборотних активів

- визначення розміру відрахування у резервний фонд

2.Планування прибутку, що споживається здійснюється за такими елементами:

-виплата доходу власникам підприємства у відповідності до дивідендної політики

-розрахунок бюджету участі найманих працівників в прибутку

-інші соціальні програми..

№ 22. Прямі і непрямі податки, їх вплив на ефективність діяльності підприємства

Податки — це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються чинними законодавчими актами.

За формою оподаткування податки класифікують на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, це податки на їхні доходи і майно. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів, це податки на споживання, тобто на товари та послуги. З їх підвищенням зростають ціни.

Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати, майнові податки, в тому числі податки на власність тощо. Основними видами непрямих податків є акцизи (найпоширенішою формою яких є ПДВ), фіскальні монополії, мита.

з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року включно  20 відсотків;

з 1 січня 2014 року  17 відсотків

Ставка податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно  23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно  21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно  19 відсотків;

з 1 січня 2014 року  16 відсотків.

Принципи формування податкової політики підприємства:

0. дотримання діючого податкового законодавства

1. пошук і використання найбільш ефективних господарських рішень, що забезпечують мінімізацію податкової бази

2. цілеспрямована дія на різні елементи бази оподаткування в залежності від груп податків по джерелам їх оплати

3. оперативне врахування змін діючого податкового законодавства

4. планове визначення податкових платежів.

Етапи формування податкової політики:

1. визначення напрямків господарської діяльності, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподаткування

2. виявлення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг ( пільги в залежності від виду продажу, пільги, пов’язані з тим, що засновниками підприємства є інваліди, студенти)

3. врахування непрямих податкових пільг у формуванні податкової політики підприємства ( прискорена амортизаційна політика )

4. врахування регіональних особливостей формування податкової політики

5. планування суми податкових платежів майбутніх періодів

6. оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства

№ 23. Класифікація інвестицій підпр.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелект. цінностей, що вклад в об’єкти підпр діяльності з метою отримання прибутку або певного соц ефекту.

КЛАСИФІКФЦІЯ:

Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції  господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції  господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції  господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

портфельні інвестиції  господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції  господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій; //Податковий кодекс ст. 14.1.81

За напрямом вкладання цінностей:

• Реальні (прямі) – безпосер. вклад. коштів у виробн активи підпр. (капіталовклад. в О.Ф.; інвестиції в товар - мат-ні запаси )

• Фінансові – довгострок. грош. вкладення у різні грошові і фондові інструменти.(Цінні папери ; депозит. вклади в банк; вклад. коштів в облігації.)

• Інноваційні – вклад коштів в нематер активи. (придбання нематер активів (патенти, ліценз; фінансув наук розробок; підготовка та перепідготовка спеціалістів ).

За терміном:Довгострокові, Середньострокові,Короткострокові

За належністю капітала: державний , приватний

За джерелами надходження: внутрішні, зовнішні

За структурою:

• технологічна структ. капіталовклад. (виражена у % співвідношенні між різними напрямками вкладання капіталу )

• відтворювальна структура ( Співвіднош витрат (довгостроков) – на просте і розширене. Відтврення О.Ф. ( витрати на нове будівництво, технол переозбр та реконструкц підпр та витрати на окремі предмети діючих підпр.)

Інвестиційна політика – сукупність заходів з розробки та реалізації найбільш ефективних шляхів розширення активів підпр. для забеспечення основн напрямку його розвитку.

Етапи формув інвестиц політики :

-Інвестиц політика повина відповідати стратегіному економічному розвитку і галузевому напрямку; - дослідж кон”юнктури інвест ринку; - пошук окремих об”єктів інвестування; - оцінка економічної еф-ті і порівняння з інш проектами; - забеспеч мінімальн фінанс ризиків і їх страхування; - забеспеч ліквідності інвестиц; - визнач необхідного обсягу інвест рес та оптимізац структури їх джерел; - формув і оцінка інвестиц портфелю (помірний, агресивний)

№ 24. Визначення ефективності виробничіх інвестицій.

Методологічні основи визначення ефективності інвестиц:

*фінансова оцінка (оцінка фін стану )

- Звіт про прибуток коефіцієнт фін

- Звіт про рух грошових коштів оцінки

- Баланс