2. Функції грошей та їх характеристики за методологією мвф.

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чисельні види роботи. Ось чому продовжуються дискусії щодо тлумачення окремих видів функцій та їх кількості. Приміром, ряд відомих економістів схиляються до думки, що гроші виконують лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості і як одиниці рахунку. Представники класичної економічної теорії визнавали наявність п´яти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Ця концепція була панівною в системній економічній теорії. Вона дозволяє розглядати гроші як історичну категорію, яка не може бути статичною. Особливості розвитку суспільного виробництва й ринкових відносин формують певну сукупність функцій грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які з´являються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції п´яти грошових функцій.

Центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості, оскільки такі гроші, насамперед, виступали в обігу товарів як засіб реалізації їхньої вартості.

Міра вартості – це функція грошей, що використовувалась для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг через масштаб цін, який вимірювався благородними металами. На основі міри встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товарів.

Сучасні кредитні гроші не володіють внутрішньою вартістю та не є представниками інших грошей чи благородних металів у грошовому обігу, а тому не мають змоги вимірювати вартість інших товарів власною вартістю та бути еквівалентом обміну.

Основою функціонування грошей є забезпечення руху товарів та послуг, реалізація чого відбувається у функції засобу обігу. Виконуючи дану

функцію гроші є посередником у товарному обміні.

Т₁ – Г – Т₂

Також металеві та паперові гроші, забезпечені металами, володіють здатністю не лише вираження вартості, але і її збереження (нагромадження).

У функції засобу нагромадження гроші виконували роль матеріалізації суспільного багатства.

При виконанні функції засобу платежу, засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені у грошах зобов’язання, тобто покупець може придбати необхідний йому товар у продавця не за гроші, а під боргове зобов’язання, яке погасить після реалізації свого товару.

З – Т_чужий … Т_свій – Г – З

Також у процесі еволюції грошових відносин з’явилась функція світо­вих грошей. Реалізація даної функції відбувається при використанні грошей у якості міжнародного платіжного засобу, міжнародного купівельного засобу та загального втілення суспільного багатства.

Використання функції світових грошей було притаманне золоту, яке у ролі світових грошей було визнане Паризькою угодою у 1867 році.

Із втратою сучасними кредитними грошима функції міри вартості, вони втратили можливість визначати вартість пропорції між товарами та грошима. Натомість набули нової функції – функції засобу вираження товарних цін і цінових пропорцій між товарами.

Сучасні гроші без власної вартості виражають товарні ціни та порівнюють цінові пропорції між товарами.

Також із втратою сучасними кредитними грошима внутрішньої вартості, вони позбавлені можливості виконувати функцію її збереження та нагромадження.

Однак, сучасні кредитні гроші володіють цінністю або купівельною спроможністю, а отже, стійкі сучасні кредитні гроші виконують функцію збереження та нагромадження цінності.

Із демонетизацією золота у сучасних економічних умовах усі міжна­род­ні розрахунки здійснюються тільки у безготівковій формі, а отже, спосте­рі­га­ється виконання функції платежу, а не світових грошей.

Роль грошей у функції засобу обігу полягає у полегшенні товарообмі­ну як посередника, забезпеченні безперебійності кругообігу доходів і продукції та відтворювального процесу.

Роль грошей у функції засобу вираження товарних цін та цінових пропорцій полягає у можливості визначати ціни продукції, величину витрат та доходів, вести облік господарських операцій, стимулюванні продуктивнос­ті праці.

Роль грошей у функції збереження і нагромадження цінності полягає у можливості нагромаджувати купівельну спроможність для приватних прид­бань, нагромаджувати основний та оборотний капітал, створювати страхові, пенсійні та інші фонди.

Роль грошей у функції платежу полягає у можливості створювати зобо­в’язання з метою полегшення товарообміну, зниження витрат на організуван­ня грошового обігу та здійснювати міжнародні розрахунки.

З погляду теорії попиту та пропозиції показник грошової маси відбиває пропозиція грошей в економіці. Саме тому параметри грошового обігу і насамперед кількість грошей в економіці — найважливіші макроекономічні показники, від точності розрахунків яких багато в чому залежать результативність державного регулювання.

У даний час для характеристики величини грошової маси в статистиці України використовуються дві системи показників: одна система базується на системі грошових агрегатів, а інша — на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Обидві ці системи побудовані по єдиному принципі агрегування фінансових активів за ступенем ліквідності і формування на цій основі грошових агрегатів.

Грошовий агрегат — це визначене законодавством специфічне угрупування ліквідних активів. Всю грошову масу можна уявити як сукупний грошовий агрегат , який складається з грошових агрегатів . В процесі побудови цих агрегатів, кожна наступна величина збільшується на попередню. Згідно методології МВФ , розрізняють сім грошових агрегатів.

В статистиці ООН перевага надається показнику, який об’єднує готівкові та депозитні гроші. МВФ розраховує загальний для всіх країн показник М1 (як сукупність готівкових грошей та всіх видів чекових вкладів) і показник «квазігроші» ( строкові та ощадні банківські рахунки М0 найбільш ліквідні фінансові інструменти, які обертаються на ринку). В банківській статистиці розвинутих країн виділяється від 3 показників грошової маси (в Німеччині, Швейцарії) до 10 (у Франції). В США та Італії виділяються 4 основних показники, в Англії – 5 показників. В даний час агрегат М2 є основним показником, що характеризує величину грошової маси в статистиці України. Згідно законодавства в Україні передбачено чотири грошові агрегати (від М0 до М3 ). М3 – грошова маса в обороті, яка вимірюється сукупним об’ємом купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський оборот та належать приватним особам, підприємствам і державі. Відповідно до методології, прийнятою міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: гроші; квазігроші; широкі гроші.

Агрегат «гроші» містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни , що можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М 1.

Агрегат «квазігроші» являє собою ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і звичайно мають меншу швидкість обороту, ніж агрегат «гроші». Цей агрегат містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.

Агрегат «широкі гроші» — це сукупність агрегатів «гроші» і «квазігроші». Відмінність цього агрегату від агрегату М2 у тому, що в нього включаються депозити в іноземній валюті. Крім того, при розрахунку готівки за цією методологією використовуються балансові дані, а не оперативні, як для розрахунку агрегату М2.