24. Правоздатність фізичної особи.

Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здат­ність людини мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнен­ня цивільних прав та обов'язків. Отже, правоздатність — це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов'язки. Нато­мість, конкретні права й обов'язки виникають з підстав, передбаче­них законом, — юридичних фактів. Тому при рівній правоздатнос­ті всіх людей конкретні цивільні права фізичної особи відрізняють­ся залежно від її віку, майнового становища, стану здоров'я тощо. Згідно зі ст.26 ЦК всі фізичні особи рівні у здатності мати осо­бисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, встановле­ні Конституцією та цим Кодексом, а так само інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.ст.21-24 Конституції цивільна правоздатність грунтується на принципах рівноправності І соціальної справедли­вості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності Певні обмеження правоздатності Іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою державної безпеки або як захід—відповідь для громадян тих держав, які перед­бачили обмеження для українців. За загальним правилом, правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав І обов'язків, жит­тєздатності людини. Отже, характерними ознаками правоздатності є: її рівність для всіх фізичних осіб; невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб; неможливість обмеження її актами суб'єктів приватного чи публічного права, крім випадків, прямо встановлених законом; Існування її як природної невід'ємної властивості фізичної особи. Правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (ст.25 ЦК).

25.Ознаки і зміст часткових, солідарних, регресивних і субсидіарних зобов’язань. В зобов'язальних правовідносинах може приймати участь один кредитор і один боржник. Якщо ж на боці кредитора чи на боці боржника, або одночасно і на боці кредитора і на боці боржника виступають декілька осіб, то в цих випадках ведуть мову про множинність осіб у зобов'язанні. При множинності осіб законодавець розріз-няє зобов'язання дольові (часткові) і солідарні. Зобов'язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов'язаний виконати певну дію в певній частиш. Частки у виконанні зобов'язань вважаються рі-вними, якщо інше не передбачене законом чи догово-ром. Солідарні зобов'язання мають місце, коли кожен із бо-ржників повинен виконати зобов'язання повністю. Со-лідарні зобов'язання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором; Так, ст. 74 Зако-ну України "Про господарські товариства" прямо зазна-чає, що якщо при ліквідації повного товариства вияви-ться, що наявного майна товариства не вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна не-суть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли шкоду. Особа, яка за певних, визначених законом чи дого-вором, обставин виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Регресні зо-бов 'язання це зобов'язання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій осо-бі (кредиторові), має право вимагати від боржника відш-кодування цієї-суми. Регресні зобов'язання виникають як наслідок вико-нання іншого зобов'язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задо-вольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по від-ношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобов'язаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела під-вищеної небезпеки), який, у випадку задоволення позо-ву потерпілого, має право звернутися з регресним позо-вом до бепосереднього винуватця аварії.