Тема 22. Правопорядок

Правопорядок - частина громадського порядку. Громадсь­кий порядок - це стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин та їх додер­жання.

Правопорядок - стан (режим) правової упорядкованості (врегульованості і погодженості) системи суспільних відно­син, що складається в умовах реалізації законності.

Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність йо­го формування і вдосконалення обумовлюється двома зустріч­ними інтересами - громадянського суспільства і держави, їх основними законами і тенденціями розвитку.

Громадянське суспільство об'єктивно відчуває потребу в упорядкованості його функціонування за допомогою соціаль­них (у тому числі правових) норм. Воно протистоїть безладно­сті, безсистемності.

Держава об'єктивно зацікавлена в правовому забезпеченні власної діяльності - виконанні завдань і функцій, у правових стосунках з громадянським суспільством. Держава не сприй­має хаосу і сваволі.

Правопорядок як державно-правове явище служить стабілі­зації, підтриманню рівноваги між інтересами громадянського суспільства і держави. Його антиподом є свавілля і беззакон­ня.

Ознаки правопорядку:

1. закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2. спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;

3. встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності у діяльності з реалізації пра­ва;

4. створює сприятливі умови для реалізації суб'єктивних прав;

5. передбачає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6. вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7. встановлює сувору громадську дисципліну;

8. передбачає чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед право­суддя;

9. створює умови для організованості громадянського суспі­льства і режим сприяння індивідуальній свободі;

10. забезпечується всіма державними заходами, аж до приму­су.

Зміст правопорядку - це система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють вста­новленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання

.(«і рук і ура правопорядку - це єдність і одночасно події системи громадських відносин, урегульованих правом відпо­відно до їх галузевої о змісту.

Функції правопорядку - це основні напрямки формуван­ня і підтримки стабільного правового стан) системи суспіль­них відносин. Розрізняють - функцію впорядкування зовніш­ніх зв'язків і відносин з великими системами суспільства, фу­нкцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині пра­вопорядку на різних структурних рівнях його впорядкування, функцію збереження і вдосконалення правопорядку.

Принципи правопорядку - це відправні засади, незапере­чні вимоги, що формують правопорядок і є основою його іс­нування та функціонування.

Розрізняють: принцип конституційності, принцип законно­сті, принцип системно-структурної організації, принцип ієрар­хічної субординації та підпорядкування, принцип соціальної (в тому числі правової) нормативності, принцип справедливо­сті і гуманізму, принцип підконгрольності, принцип держав­ного забезпечення, охорони і захисту.

Правопорядок є реальне, повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, принципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це кінцевий результат дії права.