53.”Соборне Уложення” 1649 р. У Московії (загальна характеристика).

Під натиском дворянства в умовах бурхливих соціальних заворушень у 1648 р. розпочинається підготовка нового зводу законів, який мав взяти до уваги станові інтереси землевласників і посадської верхівки та сприяти подальшому зміцненню самодержавного ладу. Над його підготовкою працювала спеціально створена комісія "Приказ князя та ближнього боярина Миколи Івановича Одоєвського". Нове Уложення було прийняте під час роботи Земського собору у січні 1649р. Це був, фактично, універсальний кодекс законів феодального права, що не мав аналогів у попередній законотворчій роботі.

За структурою Уложення поділялося на 25 глав і 967 статей. Джерелами Уложення, що було засадничим законом російського самодержавства аж до середини XIX ст., стали Судебники 1497 і 1550 рр. та нормативна база візантійського й литовського законодавства, указні книги приказів, царські укази, рішення Земських соборів, Стоглав. В Утюженні регламентувалися буквально всі сфери державного та суспільного життя, зокрема, судово-адміністративні, соціально-економічні, військові, духовні й навіть сімейні відносини. Особлива увага приділялася охороні "честі та здоров'я государя", царської влади, представників "государевого двору", церкви.

Загалом, більшість законодавчих норм Соборного уложення 1649 р. було розроблено в інтересах дворянства, вони сприяли його консолідації як основного опертя самодержавства.

54. Судебник 1497 р. У Московії (загальна характеристика).

Судебник 1497 року- перша російська загальнодержавна збірка законів, найважливіша пам'ятка юридичного характеру Московської Русі кінця XV ст.. Створений в часи правління Івана III.

Його джерелами були «Руська правда», Псковська судна грамота, поточне законодавство московських князів, звичаєве право. Складався з 68 статей. Впровадження його було метою розповсюдити юрисдикцію великого князя на всю територію централізованої держави, ліквідувати правові суверенітети окремих земель, наділів та областей. Кодифікував норми звичайного права, уставні грамоти, княжі укази та ін.

Вона приводила перелік всіх основних міст і місцевостей Російської держави того часу, підкреслюючи дію статей Судебника на всій його території. Більша частина збірки присвячена процесуальним нормам та лише кілька статей відноситься до питань матеріального права. Велика частина статей Судебника містила норми кримінального права, кримінального процесу, регулювала питання судоустрою, відбивши істотні зміни в каральній політиці держави. До норм матеріального права у збірці відносяться положення: про купівлю, позику, спадок, землі, межі, холопів, землевласників. Вперше законодавчо оформив закріплення до землі вільних землевласників. Попередня свобода переходу селян обмежувалася терміном.(Юріїв день)

У Судебнику 1497 років, як і будь-якому феодальному зведенні законів, норми права викладалися без чіткої системи, казуально (тобто на кожен випадок, вдаючись зокрема), відкрито визначали привілеї пануючої верстви населення.