Висновки

Гіпертекст – це подання інформації, як пов’язаної мережі гнізд, в яких читачі вільні прокладати шлях нелінійним чином. Він допускає можливість множинності авторів, розмивання функцій автора та читача, розширення роботи з нечіткими межами і множинність шляхів читання.

Основні особливості гіпертексту - це:

1. Дисперснісь структури. Інформація представляється у вигляді невеликих фрагментів-гнізд, і «увійти» в цю структуру можна з будь-якої ланки.

– Нелінійність гіпертексту. Читач відтепер вільний (змушений) вибирати шлях читання, створюючи при цьому свій текст. Така ситуація робить неможливою класичну літературну критику: гіпертекст «розчиняє» ту жорстоку фіксованість тексту, що є фундаментом теорії і практики нашої критики. Критик в принципі не може прочитати гіпертекст цілком. Це-«нечитаний текст».

– Різнорідність і мультимедійність, тобто застосування всіх засобів впливу на споживача-читача, які тільки можливі технічно в даній системі-від чисто літературних і аж до найскладніших комп’ютерних.

Так як гіпертекст тісно пов’язаний з поняттям постмодернізму, окреслимо основні ознаки останнього :

–Невизначеність, культ неясностей помилок, пропусків;

–Фрагментарність і принцип монтажу;

–«Деканонізація», боротьба з традиційними ціннісними центрами;

–Мовчання, відмова від мімесиса, образотворчого начала;

– Позитивна іронія, яка стверджує плюралістичний всесвіт;

–Змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;

–Театральність сучасної культури, робота на публіку, врахування аудиторії;

–Зрощення свідомості з засобами комунікації, здатність пристосуватися до їх оновлення та рефлектувати над ними.

Порівнюючи основні ознаки постмодернізму та властивості гіпертексту, можна виділити такі спільні риси, як нелінійність та розмивання смислів; стрибок у просторі і часі та між вимірами; різнорідність і мультимедійність.

За визначенням самого автора, у способі бачення світу сьогоднішньою культурою існує тенденція, що виявляється одночасно з усіх сторін: світ у різних проявах завжди бачиться більш дискретним, ніж безперервним. Ця тенденція чітко простежується крізь кожен його роман.

Складна структура, яка вимагала докладного опису посилань, компенсується стислістю самих оповідань: від половини до півтора сторінок невеликого формату, на яких описується одна-єдина яскрава особливість міста або його жителів. Таким чином, кожне оповідання представляє собою майже бартовський лексем, при цьому дотримується принцип «збереження балансу»: чим більшою кількістю алюзій навантажена розповідь, тим вона коротша.

Дискретність і статичність книг, вся їх структура «працюють» на те, що запам'ятати послідовність подій практично неможливо ні з першого разу, ні перечитуючи багато разів. Читач запрошується знаходити й активізувати в книзі внутрішні зв'язки самостійно.

Книга стає, таким чином, не тільки нелінійною, але й відверто інтерактивною: читач в явному вигляді запрошується продовжувати подорожі Марко – як по вже названим їм місцям, так і вигадуючи свої – вигадуючи, або заповнюючи лакуни, залишені лукавим венеціанцем і / або не менш лукавим автором.

Складність роману відрізняється структурою, кількістю алюзій, полівалентних інтертекстуальних зв'язків, травестійних епізодів, ігор, підсмислів. У ньому найвиразніше проступають постмодерністські у власне літературному сенсі риси: бріколаж, травестування, ієрархія текстів у тексті, зміна позиції автора. Надзвичайно складне і філософське наповнення роману. Цьому літературоцентричному роману цілком характерна схема побудови гіпертекстового наративу:

–дискурс, як він вибудований;

–набір дискурсів;

–історія, як вона збудована;

–набір історій.

При читанні художнього гіпертексту читач не тільки перестворює наративи, але створює і винаходить нові, не передбачені первинним автором. У художньому гіпертексті ключові принципи структурування наративу та основні операції авторства переміщені від автора до читача, від «первинного» до «вторинного» автора. Однією з визначальних характеристик гіпертексту, з точки зору читача, є залучення його до вибору і відбору різних методів і технік конструкції і композиції наративу. Маючи справу з гіпертекстом, читач запрошується взяти участь у тому, що ми можемо назвати машинерією наративу.

Факультативні заняття у школі проводяться з метою поглиблення знань учнів з окремих курсів, розділів чи тем навчального предмета з урахуванням інтересів і бажань учнів.

Це одна з ефективних форм диференційованого навчання, яка розрахована на розвиток пізнавальних інтересів, здібностей та формування професійної орієнтації учнів, оволодіння методами наукових досліджень.

Зміст факультативів у 7-8-х класах передбачає поглиблене вивчення окремих навчальних предметів. Факультативи ж у 9-11-х класах є сходинкою від засвоєння навчального предмета до вивчення основ науки, до якої відноситься даний предмет, від формування загальнонавчальних умінь і навичок – до використання наукових методів дослідження.

За змістом навчальні факультативи бувають: із поглибленого вивчення предметів; вивчення додаткових дисциплін із набуттям спеціальності, міжпредметні факультативи. Залежно від дидактичної мети факультативи поділяються на теоретичні, практичні та комбіновані. Теоретичні факультативи проводяться з метою поглибленого вивчення складних теоретичних проблем, узагальнення та систематизації з кардинальних розділів чи тем предмета. Головним при цьому є постановка, висунення гіпотез, створення проблемних ситуацій, розробка проблемних завдань, самостійність розкриття проблем з використанням аналізу та синтезу, усвідомлення головного, істотного. Методи та прийоми при цьому можуть бути як традиційними (пояснення, розповідь, бесіда), так і частково-пошуковими, дослідними (уявний експеримент, формуючий експеримент, порівняння, співставлення).

Ефективність факультативного заняття значною мірою залежить від ступеня творчого управління вчителем цим процесом; використання проблемного підходу, раціонального поєднання форм і методів навчання; індивідуального підходу, здійснення професійної орієнтації учнів; зв'язку навчання з досягненнями науки та практики.

Практичні факультативні заняття проводяться з метою формування навичок і вмінь дослідницького характеру на основі поглиблення теоретичних знань. Учні при цьому виконують лабораторні роботи, навчальні завдання практичного спрямування. При цьому вчитель розкриває практичну значущість проблеми, що ставить учнів в умови пошуку шляхів її вирішення, здійснює керівництво, контроль і корекцію навчально-пізнавальної діяльності учнів; спільно з учнями обговорює результати заняття та підбиває підсумки. Особливого значення набувають завдання з альтернативними та прихованими даними; завдання на моделювання, які сприяють формуванню конструкторсько-технічних умінь учнів. Важливе значення мають завдання виробничого характеру, розв'язання яких підвищує інтерес учнів до професії.

Комбіновані факультативні заняття проводяться у формі науково-практичної конференції, лекційно-практичного та семінарського занять. Їх структура залежить від дидактичних завдань і припускає різні поєднання компонентів. Провідною ідеєю при проведенні комбінованих факультативів є самостійна робота учнів з літературою та іншими джерелами інформації. Різноманітність факультативів забезпечує розвиток здібностей учнів, формування вмінь винахідництва та творчості конструювання, прогнозування, розв'язання прикладних завдань, проведення експерименту та теоретичного пошуку. Усе це забезпечує високу навчальну активність учнів у процесі факультативного заняття.

При спостереженні та аналізі факультативних занять слід ураховувати такі параметри:

2. тип факультативного заняття та врахування вчителем його специфіки;

3. вибір і формулювання теми, постановка цілей і завдань заняття, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів;

4. зміст факультативного заняття (вибір навчального матеріалу, реалізація дидактичних принципів, забезпечення зворотного зв'язку, корекція знань, розвиток самостійності та творчого мислення учнів, формування в них дослідницьких умінь і навичок);

5. раціональний вибір форм організації факультативного заняття (лекція, семінар, практикум, екскурсія, лабораторна робота);

6. педагогічна доцільність навчально-матеріального забезпечення факультативного заняття (наочні посібники, ТЗН, обладнання, роздавальний дидактичний матеріал, аудіовізуальні засоби);

профорієнтаційна робота з учнями у процесі заняття з урахуванням специфіки факультативу;

7. результативність факультативного заняття з поглиблення знань учнів з основного курсу навчального предмета, розширення світогляду та інформованості учнів з питань сучасних наукових досягнень;

– засвоєння наукових ідей, принципів та алгоритмів, законів, закономірностей; формування навичок самостійної праці;

8. набуття знань про оточуючий світ; формування стійкого інтересу до науки, що вивчається на факультативі, активної життєвої позиції; реалізація комплексу аспектів виховання особистості - розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового.

Справжнім феноменом ХХ століття стала література, яка, розвиваючись розмаїтними напрямами, течіями стилями, ввібрала в себе філософські та моральні проблеми епохи. І творчість багатьох письменників підтверджує тезу про те, що література не просто відображає життєву дійсність, а властивими їй засобами творить нову, художню дійсність.

Відтепер уже ХХ століття стає історією, а життя починає підкорятися новим законам і ритмам, безупинно просуваючись усе далі й далі.

Духовний ландшафт минулого сторіччя неможливо уявити без Італо Кальвіно. Значення цього письменника виходить далеко за межі закріпленої за ним суто літературної репутації «батька» італійської постмодерністської прози.

«Якщо однієї зимової ночі подорожнй…» – знаковий твір І. Кальвіно, який увиразнив основні мотиви всієї творчості автора. Головний герой Читач увиразнює сприймання літератури людиною другої половини ХХ сторіччя, яка відчуває неоднозначність мотивів та смислів творів постмодерністської літератури.

Тому методрозробка заняття з дисципліни «Світова література» «Гіпертекстуальність у романі І. Кальвіно «Якщо однієї зимової ночі подорожній…»» допоможе значною мірою збагнути специфіку світової літератури у ХХ столітті і дасть широкий простір для творчих роздумів.