Розділ 5. Охорона праці

В даний час активно формується система державного управління охороною праці. На підприємствах, в установах, організаціях вживаються заходи до створення здорових та безпечних умов праці. Забезпечення здорових і безпечних умов праці покладаються на адміністрацію підприємств, установ, організацій. Адміністрація зобов’язана впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Трудові колективи планують комплексну роботу з поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

В широкому значенні охорона праці – це система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників в процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, санітарно-гігієнічні, реабілітаційні та інші заходи. Лише охорона праці як система забезпечення безпеки життя, здатна забезпечити здорові і безпечні умови праці.

1. Соціальний та економічний аспекти охорони праці

Необхідність підвищення рівня безпеки праці є досить актуальним питанням. Адже ж прагнення якнайшвидше запровадити європейські стандарти виробництва, нагляду за безпекою на підприємствах та скорочення витрат на виробничий процес спонукає роботодавців до пошуку більш ефективних і часом навіть жорстких форм і методів управління колективом для підвищення якості роботи. Тому державна політика має забезпечувати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

Відповідно до трудового законодавства умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору [Онишко, с. 18].

Зміст охорони праці розглядають у соціальному, економічному, технічному, медико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров’я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Також він передбачає визнання пріоритету життя та здоров’я людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соціального змісту охорони праці належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві.

Усі працівники, згідно із законом, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення їх безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Як результат – зростання продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і збільшення сукупного національного продукту.

Зростання продуктивності праці відбувається в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньо-змінних простоїв шляхом ліквідації мікротравм або ж зменшення їх кількості, також завдяки запобіганню передчасного стомлення шляхом раціоналізації і покращення умов праці та введення оптимальних режимів праці і відпочинку [савчук].

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається завдяки покращенню стану здоров'я і збільшення середньої тривалості життя шляхом зміни умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Професійний рівень підвищується також завдяки зростанню кваліфікації і майстерності.

Економічне значення охорони праці – економічний вираз соціального значення охорони праці відбувається через заходи покращення умов і підвищення безпеки праці. Воно оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці. До них можна віднести підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо [Савчук і.р.].

Збільшення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідливих виробничих чинників простої на робочому місці можуть досягати 20-40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці [Савчук і.р.].

Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на роботу. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань. Економії матеріальних втрат можна досягти через відміну пільг та компенсацій за несприятливі умови праці робочих місць шляхом дотримання санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений робочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока [Савчук].

Отже, підвищення загального рівня безпеки праці є стратегічним напрямком досліджень у розвинутих демократичних країнах із соціально-орієнтованими економіками, де життя та здоров’я людини – найвища цінність.

На жаль, сьогодні у невиробничій сфері й недержавному секторі економіки стан охорони праці викликає тривогу. Більшість керівників у цих сферах не мають спеціальної підготовки і досвіду роботи з охорони праці. Вони проявляють байдужість до проблем охорони праці і небажання серйозно займатися їхнім вирішенням. Першочерговим завданням охорони праці у невиробничій сфері є формування у роботодавців думки про те, що охороні праці необхідно приділяти пріоритетну увагу. Тоді працівник повірить, що безпека його праці є однією з ключових цінностей підприємства, а це є одним із мотивів його безпечної поведінки.

Значне місце у підвищенні безпеки праці, в організації безпечної поведінки займає процес навчання працівників з питань охорони праці.

Таким чином, пропаганда питань охорони праці активно втручається у свідомість працюючих, у їхні думки, установки, дії і ставить за мету змінити існуюче ставлення працівника до небезпеки на користь охорони праці.