1.Доручення його реквізити.

Доручення — це письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні дії або отримувати матеріальні цінності.Залежно від суб’єкта дії доручення поділяються на особисті й офіційні. Особисті доручення складаються окремими особами, які передають свої права іншим фізичним особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та інше). Техніка відтворення особистих доручень — рукописна, на стандартного формату папері. Реквізити особистого доручення розміщуються у такій послідовності:1)Назва виду документа.2)Текст. 3)Дата. 4) Підпис особи, яка склала доручення. 5) Завірення підпису (посада, організація завірителя, підпис, прізвище, ініціали завірителя). 6) Дата завірення.

Службові доручення бувають:спеціальні — офіційне доручення, що надає повноваження службовій особі на здійснення однотипних дій, вчинків (представництво в органах суду, здійснення транспортних, господарських і банківських операцій у межах певного періоду часу);разові — офіційне доручення, що надає право здійснення операцій, пов’язаних з управлінням, майном.

Службові доручення оформлюються переважно на бланках. Порядок розташування реквізитів офіційного доручення:

1) Назва організації, яка видає документ. 2) Номер і дата видання доручення. 3) Посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видають це доручення (паспортні дані). 4) Назва установи, організації, від якої повинні бути отримані матеріальні цінності. Перелік цінностей із вказівкою на кількість і суму. Або: точна вказівка повноважень службової особи із зазначенням усіх структурних підрозділів чи службових інстанцій, в яких надається право на здійснення дій. 5) Термін дії доручення. 6) Зразок підпису особи, якій видано документ. 7) Підписи службових осіб, які видали документ. 8) Печатка організації, що видала доручення.

2.Розділові знаки при звертаннях.

Звертання може стояти на початку, в середині, наприкінці речення й виділятися в усному мовленні паузами, а на письмі — розділовими знаками (комами, знаком оклику).

1. Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою.2. Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику. Наступне слово пишемо з великої літери (зрідка з малої).3. Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами.4. Звертання, що стоїть у кінці речення, виділяємо комою, а після нього ставимо той знак, якого потребує зміст речення (крапка, знак питан ня чи знак оклику).5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то кома після них не ставиться. 6. Особові займенники ти, ви, що виконують функцію підмета й стоять після вигуків о, ой, не входять до звертання, яке відокремлюється.7. Повторювані або однорідні звертання розділяються комами або знаком оклику.

ПОРІВНЯЙТЕ!1. В односкладних реченнях з пропущеним підметом звертання не виступає членом речення.2. Щоб розрізняти підмети і звертання, потрібно пам’ятати:• Іменники в кличному відмінку — завжди звертання:• Іменники в називному відмінку множини можуть виступати підметами і звертанням.• Звертання не можна замінити займенниками він, вона, воно, вони, при ньому можна поставити (або стоять) інші займенники у будь-якому відмінку: