- •18.Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •19.Види переносу значень (метафора, метонімія, синекдоха).
- •20. Види зміни обсягу вторинного значення (звуження, розширення, зсув)
- •21. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
- •23.Пароніми в українській мові. Структурні типи паронімів
- •24.Синонімія як вираження смислової еквівалентності в слові. Джерела виникнення синонімів. Типи синонімів.
19.Види переносу значень (метафора, метонімія, синекдоха).
Метафора – це тип переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак, властивостей предметів на істоти або навпаки.
Метафора може бути побудована на:
Подібності форми: Помережав вечір кучерявий льодяними гратами вікно;
Подібності кольору: Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливадо сніжні полонини.
Подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого – кремінь.
Подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова.
Схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає.
На основі метафоричного перенесення значень у художньому мовленні створюються мовні образи, наприклад: «грім оплесків», «хмара думок».
Метоні́мія – це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують між собою, перебувають в органічному зв’язку.
Назва може переноситися:
1) з умістища на вміст або об'єм вмісту «блюдо» - «велика тарілка», «склянка» - «посудина для пиття» і «міра рідких та сипучих мас»;
2) з матеріалу на виріб з нього, наприклад, «мідь» як метал і як «мідні гроші»;
3) з місця населеного пункту на сукупність його жителів або пов'язану з ним подію, наприклад: «З нього сміялося все село»;
4) з форми вираження змісту на сам зміст, наприклад: «товста книга» стосується предмета, а «цікава книга» - змісту;
5) з галузі знань, науки на предмет науки і навпаки, наприклад «граматика» як будова мови і як розділ мовознавства, що її вивчає;
6) з соціального заходу на його учасників, наприклад: «Конференція відбудеться в травні» і «Конференція прийняла важливе рішення»;
7) з соціальної організації на сукупність її співробітників та приміщення, порівняйте: «ремонтувати фабрику» і «фабрика страйкує»;
8) з цілого на частину і навпаки, наприклад: «груша» як дерево і як плід;
9) з емоційного стану на його причину, наприклад: «жах», «страх» і «жахлива подія»;
10) ім'я автора може використовуватися для позначення його творів або створеної ним моделі, стилю: «читати, видавати Толстого».
Синекдоха – тип перенесення назви частини на назву цілого, і навпаки. Як і метонімія, синекдоха грунтується на понятті суміжності, але специфічним для неї є те, що ця суміжність кількісного характеру – загальніша і конкретніша назви: Він скрізь руку має, а ми що? Стара, необачна голово! Схаменись!
50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці».
Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина»;4) «центр, зосередження чогось».Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцінка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище», стан «стоянка», стан «машина».
Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).
Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка1 «дерев'яний чи металевий брус», балка2 «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми).
Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці «молоді барани» (має всі форми однини Й множини), баранці «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини).
До омонімічних явиш у мові належать також:
омофони — при однаковій вимові мають різне написання: '' кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — роман, Мороз — мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омоніми — однакові звукові комплекси, один з яких є сло вом, другий — поєднанням слів: сонце — сон це, цеглина — це глина, доволі — до волі, потри — по три, згори — з гори;
омографи — при однаковому написанні мають різну вимову (різний наголос): замок і замок, дорога і дороги, обід і обід;
омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від вартий).
У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень.
Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.
