Тема с

Ергономічні вимоги до організації робочої зони

План

1. Робоча зона та її складові.

2. Загальні ергономічні вимоги до виробничого обладнання.

3. Ергономічні вимоги до роботи за комп'ютером.

Робоча зона та її складові

• Простір, обмежений відгороджувальними конструкціями виробничих приміщень, який має висоту 1,5 м над рівнем підлоги на якому знаходяться робочі місця.

• Місце постійного перебування працюючих.

• Простір з виробничим обладнанням, де відбувається трудова діяльність людей.

• Простір, обмежений відгороджувальними конструкціями виробничих приміщень, який має висоту 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться місця постійного або непостійного перебування працюючих.

сидячи - стоячи

Робоче положення

габарити

форма поверхні

Робоче місце - місце постійного перебування працівника для ведення виробничих процесів.

Організовують відповідно до складності роботи:

• І категорія (легка робота - "сидячи"),

• II категорія (роботи середньої важкості -вимагають вільного переміщення працівника за умов технологічного процесу),

• III категорія (складні роботи, які вимагають значного напруження і точності).

зорового спостереження

моторного поля

» Зона досяжності

Засоби діяльності

Робоче місце

Робоча поверхня

важливості і частоти використання

фюрма площини _

| відображення інформації ^

Робоче положення

А	природне положення тулуба людини без значних нахилів, витрачається мінімальна фізична енергія	100%
Б	положення з нахилом тулуба до 30°; витрачається більше фізичної енергії, звужуються психічні можливості	- 22 %
В	положення з кутом нахилу тулуба 60° і більше	- 46 %

Зона досяжності моторного поля-

Оптимальна зона моторного поля -

простір, обмежений дугами, (ламаними лініями) що описуються передпліччями під час руху ліктьових суглобів з опорою.

частина поля, обмежена дугами або ламаними лініями, що описують рух максимально витягнутих рук навколо плечового суглоба оператора.

Зона легкої досяжності -

частина моторного поля, обмежена дугами (ламаними лініями), що описується розслабленими руками при їх русі в плечовому суглобі, називають.

Номограма для визначення параметрів робочого місця при роботі „сидячи":

1...4 - види робіт;

5 - положення ніг

Працівника;

6 - висота сидіння.

₁₇

ІЬСО 140а X * 1300 % 1200 1 1100 J 10О0									Номограма для визначення параметрів робочого г МІСЦЯ при робОТІ стоячи: 3 1 - розміщення засобів * інформації; 2, 3 і 4 - висота робочих місць відповідно при легкій роботі, роботі середньої важкості і важкій роботі.
900 800 700
		>
150О І6О0 17іЮ 19О0 Зріст тойини, мм

Розміри мінімального простору, який займає людина середнього зросту (172 см) при різних положеннях і позах під час виконання трудових процесів.

Простір для ніг оператора:

а - відстань від сидіння до нижнього краю робочої поверхні ( не менше 150 мм);

гі - висота простору для ніг (не менше 600 мм).

_іі

Основні розміри для проектування робочих поверхонь для роботи „сидячи"

Ергономічні вимоги до роботи за комп'ютером

http://www.erqo.edunet.uz/rus/kak.htm

• вимоги до робочого приміщення;

• вимоги до робочої зони;

• вимоги до робочого стола;

• вимоги до стільця;

• вимоги до монітора, клавіатури, "мишки";

• вимоги до робочої пози;

• вимоги до одягу.

Основні чинники, що негативно впливають на здоров'я при роботі за комп'ютером

• малорухливість (гіподинамія);

• одноманітні рухи, що часто або постійно повторюються (карпальний (тунельний) синдром зап'ястя);

• перевтома очей (комп'ютерний зоровий синдром);

• електромагнітне випромінювання;

• шум;

• тривале перебування в замкнутому приміщенні.

Положення кисті руки й передпліччя відносно "мишки"
		правильне
неправильне		Й^1

Практичне завдання №2. Психофізіологічні особливості трудової діяльності людини.

Використовуючи поняття фізична й розумова діяльність, психофізіологічні фактори небезпеки, статична й динамічна робота, важкість праці, енергетичні витрати, фактори, що впливають на продуктивність праці, підрахувати приблизний добовий хронометраж енерговитрат людей певної професії, зайнятих при виконанні конкретної фізичної чи розумової роботи.

Хід заняття:

1. Актуалізація понять фізична й розумова діяльність, психофізіологічні фактори небезпеки, статична й динамічна робота, напруження центральної нервової системи, фізичний і психічний елементи трудової діяльності, добова енерговитрата, фактор, що впливає на продуктивність праці.

2. Використовуючи дані табл. 1 за видами діяльності та енерговитратами на них, скласти приблизний добовий хронометраж енерговитрат людей (з розрахунку на масу тіла в 70кг) певної професії, згідно з індивідуальним варіантом (табл. 2), зайнятих при виконанні конкретної фізичної чи розумової роботи:

5
- друкування	120-144
6	- робота з комп'ютером	115
7	- читання лекцій у великій аудиторії	140-270
8	- бесіда стоячи	112
9	- бесіда сидячи	106
10	- підготовка та прийняття відповідальних рішень	270-400
г)	Фізична діяльність
1	- робітники прокатного цеху	2-75-325
2	- робітники ливарного цеху	280-375
3	- бетонник	360-390
4	- маляр	270
5	- тесляр	207-246
6	- цегельник	220-400
7	- електрик	190-220
8	- прибиральниця	240-270
9	- бармен	160-190
10	- покоївка	140-170
11	- водій трамваю	230-350
12	- водій автомобіля	240-370

13- зуботехнік190-210У будь-якій трудовій діяльності людини можна виділити два компоненти: фізіологічний та психічний.

Фізична діяльність - діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо).

Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

Фізичну роботу (роботу м'язів) можна поділити за її характером на два види -статичну і динамічну.

При статичній роботі підвищується обмін речовин, -збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена втомлювала дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м'язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічні робота пов'язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. У результаті енергія, яка витрачається при такій праці, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м'язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, своєю чергою, призводить до меншої втомлюваності.

Особливості розумової діяльності людини.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функції уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам'яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.

Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршується також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги - в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Люди що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

До психофізіологічних факторів небезпек відносяться:

• недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

• порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

• дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

• підвищена емоційність;

*

- втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

• емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом);

• необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу);

• відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо);

• недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії,-напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).

• переоцінка своїх можливостей, самовпевненість;

• відсутність почуття небезпеки;

• неврівноваженість та підвищена схильність до ризику;

• уповільненість реакцій;

• низька активність, загальмованість;

• підвищена активність;

• схильність до паніки;

• довірливість;

• легковажність;

• запальність, гарячність;

• імпульсивність;

• низький інтелектуальний рівень. Фактори прадуктивності праці:

• тип нервової системи

• вік,

• здоров'я людини,

• стать,

• навички у роботі,

• санітарно-гігієнічні умови

• мотивація, моральні та матеріальні стимули

- емоції: негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність; позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) - значно продовжують період стійкої працездатності

Подовжити період стійкої працездатності можна за рахунок оптимального рівня напруження психофізіологічних функцій, комфортних умов праці, правильного поєднання режимів праці та відпочинку, проведення фізкультурних пауз та емоційного розвантаження, використання спеціальних психофармакологічних засобів чи тонізуючих напоїв, спеціального інформування людини про резуль-тати її діяльності, нагляду і контролю за її роботою. Комфортні умови забезпечують крім високої працездатності і добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруження компенсаторних систем організму; здоров'я людини не погіршується довгий період часу.

1 килокаллория (ккал) равна 4,2 кило-джоуля (кДж)

1 кДж = 0,24 ккал

1 кал - 4,1855 Дж).;

ккал (килокалория) = 1000 кал (калориям)

Приклад складання приблизного добового хронометражу енергоеитрат для