- •«Проектний розрахунок ергономічних параметрів заданого робочого місця (наприклад, з використанням пк)».
- •3. Проектний розрахунок ергономічних параметрів заданого робочого місця (наприклад, з використанням пк)
- •3.1. Охорона праці
- •3.1.1. Аналіз будівельно-планувальних особливостей базового об’єкту
- •3.1.2. Аналіз шкідливих і небезпечних виробничих чинників
- •3.1.2.1. Аналіз стану повітря робочої зони.
- •3.1.2.2. Аналіз виробничого освітлення.
- •3.1.2.3. Аналіз виробничого шуму та вібрації.
- •3.1.2.4. Аналіз небезпеки дії випромінювань.
- •3.1.2.5. Аналіз можливих механічних пошкоджень.
- •3.1.2.6. Аналіз небезпеки ураження електричним струмом.
- •3.1.2.8. Аналіз пожежної безпеки.
- •3.1.2.9. Аналіз психофізіологічних шкідливих і небезпечних виробничих чинників.
3.1.2.1. Аналіз стану повітря робочої зони.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря. Параметри мікроклімату робочої зони нормуються ДСН 3.3.6-042-99 «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».
Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції.
Професія викладача характеризується легкою категорією робіт - Іа. Виходячи з цього положення, мікроклімат робочої зони вчительської кімнати повинен мати такі нормативні показники: температура повітря – 22-24 ºС; відносна вологість - 60 - 40 %; швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек [12].
Проаналізувавши мікроклімат вчительської кімнати, було встановлено, що деякі показники не відповідають оптимальним умовам, а саме: температура повітря становить 20 ºС, а швидкість руху повітря непостійна. Вологість повітря становить 55 %, що відповідає нормам.
При проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування необхідно ставити вимоги до санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони регламентується значенням гранично допустимих концентрацій (ГДК), мг/м3.
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - це концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи чи у віддалений термін життя нинішнього і наступного поколінь. За ступенем дії на організм шкідливі речовини відповідно до ГОСТу 12.1.007-88 поділяються на 4 класи небезпеки:
І клас - надзвичайно небезпечні;
ІІ клас - високонебезпечні;
III клас - помірно небезпечні;
IV клас - малонебезпечні.
ГДК надзвичайно небезпечних речовин повинна бути < 0, 1 мг/м3 (свинець, ртуть); ГДК високо небезпечних – 0,1 мг/м3 (хлор, бром, йод); ГДК помірно небезпечних – 1, 1 ... 10 мг/м3 (оксид цинку); ГДК малонебезпечних > 10 мг/м3 (пари спирту, бензину, ацетону). Повітря, що надходить у приміщення, повинно мати концентрацію шкідливих речовин менше 0,3 мг/м3 [2; ст. 58-62].
На жаль неможливо зробити кількісний чи якісний аналіз забрудненості повітря робочої зони досліджуваного приміщення, оскільки немає потрібного обладнання. Однак, можна сказати, що приміщення провітрене, не запилене (вологе прибирання проводиться кожного дня), що забезпечує працівників свіжим повітрям.
3.1.2.2. Аналіз виробничого освітлення.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і комбінованим, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (природним або денним світлом), яке проникає крізь світлові отвори в зовнішніх загороджувальних конструкціях.
У викладацькій кімнаті маємо бокове одностороннє природне освітлення.
Основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення всередині приміщення прийнято коефіцієнт природної освітленості (КПО) - це відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба, до одночасного значення зовнішньої освітленості на такій самій горизонтальній площині, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу. При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО. У випадку однобічного - в точці на відстані 1м від стіни - найбільш віддаленої від світлових отворів, але не більш ніж 12 м від них.
Оскільки найвіддаленіша від вікна точка не сягає більше 8 м, то можна зробити висновок, що природне освітлення нашого приміщення повністю задовольняє норми освітлення.
Нормоване значення КПО залежить від характеру зорової роботи. В нашому випадку розряд зорової роботи – І - найвища точність - розмір об'єкта менше 0,15мм. За цим показником якість природного освітлення може втрачатися у неясну погоду і не відповідати нормам. Тоді необхідно використовувати штучне освітлення.
Штучне освітлення використовується в темні та перехідні години доби, а також при недостатньому природному освітленні. Штучне освітлення може бути загальним, місцевим та комбінованим.
В досліджуваному приміщенні використовується загальне освітлення. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються в верхній зоні приміщення (не нижче 2,5м над підлогою) рівномірно. [6; ст.201-209].
В учительській розташовано 8 світильників по 4 світильники в 2 ряди. В кожному світильнику використано по 2 лампи накалювання. Згідно з розмірами приміщення (48 м2 ), це достатня кількість світильників, що забезпечує оптимальне освітлення і сприяє продуктивній праці робітників.
