2.Методи вивчення фізіології внд

 Психічна робота мозку довго залишалася недоступною для природознавства головним чином тому, що про неї судили за відчуттями і вражень, тобто за допомогою суб'єктивного методу. Успіх в природничо дослідженні психічного життя людини і тварин визначився тоді, коли про неї стали судити за допомогою об'єктивного методу умовних рефлексів різної складності.  На основі об'єктивного методу умовних рефлексів можливі додаткові прийоми для того, щоб вивчати властивості і визначати локалізацію процесів вищої нервової діяльності. З цих прийомів найбільш часто використовують такі.  Проби можливості освіти різних форм умовних рефлексів. У собаки можна утворити умовний рефлекс на не сприймається вухом людини надвисокий тон - 25 000 коливань / с, що свідчить про більш широких межах первинного сприйняття звукових сигналів собакою в порівнянні з людиною.  Онтогенетическое вивчення умовних рефлексів. Вивчаючи складну поведінку тварин різних вікових груп, можна встановити, що в цьому поводженні є придбаним, а що - вродженим. Наприклад, у цуценят, ніколи не бачили м'яса, слина на нього не виділяється. Значить, виділення слини на м'ясо - не вроджений, безумовний рефлекс, а умовний, набуття у процесі життя.  Філогенетичне вивчення умовних рефлексів. Порівнюючи властивості умовних рефлексів тварин різного рівня розвитку, можна помітити, в яких напрямках йде еволюція вищої нервової діяльності. Так, виявилося, що швидкість утворення умовних рефлексів різко наростає від безхребетних до хребетних тварин, порівняно мало змінюється протягом всієї історії останніх і стрибком досягає здібності людини відразу пов'язувати одного разу збіглися події.  Екологічне вивчення умовних рефлексів. Вивчення умов життя тварини може бути гарним прийомом, що розкриває походження особливостей його вищої нервової діяльності. Наприклад, голуб, орієнтується в повітряному просторі переважно за допомогою зору, виробляє зорові умовні рефлекси набагато легше, ніж слухові, а у що живе в темних підпіллях щури добре виробляються слухові рефлекси і набагато гірше зорові.  Використання електричних показників умовно-рефлекторної реактивності. Діяльність нервових клітин головного мозку супроводжується виникненням у них електричних потенціалів, за якими до певної міри можна судити про шляхи поширення і властивості нервових процесів - ланок умовно-рефлекторних актів. Особливо важливо, що біоелектричні показники дають можливість спостерігати формування умовного рефлексу в структурах мозку ще до того, як він проявиться в рухових чи інших реакціях організму.  Пряме роздратування нервових структур мозку. Цим способом можна втручатися в природний порядок здійснення умовного рефлексу, вивчати роботу. Можна також ставити модельні досліди за освітою нервових зв'язків між штучними осередками порушення. Можна, нарешті, прямо визначати, як змінюється при умовний рефлекс збудливість беруть участь у ньому нервових клітин мозку.  Фармакологічні впливу на умовні рефлекси. Наприклад, введення кофеїну - речовини, що підсилює процеси збудження, дозволяє оцінити працездатність нервових клітин кори.  Створення експериментальної патології умовно-рефлекторної діяльності. Наприклад, хірургічне видалення скроневих часток великих півкуль веде до так званої «психічної глухоті». Собака чує все, що відбувається навколо, насторожує вуха при досить гучний звук, але втрачає здатність «розуміти» почуте. Вона перестає впізнавати голос свого господаря, не вдається на його поклик і не ховається від окриків. Цього не відбувається, якщо видалити не скроневу, а яку-небудь іншу частку кори великих півкуль. Так можна визначати локалізацію «кіркових кінців аналізаторів».  Моделювання процесів умовно-рефлекторної діяльності. Широке поширення математичних засобів опису складних явищ останнім часом охопило і біологічні науки, зокрема фізіологію вищої нервової діяльності. Ще І.П. Павлов привертав математиків для того, щоб виразити формулою кількісну залежність утворення умовного рефлексу від частоти його підкріплень безумовним. Результати математичного аналізу дають підстави для судження про закономірності формування умовних зв'язків і дозволяють в модельному експерименті передбачати можливість утворення умовного рефлексу при тому чи іншому порядку поєднань сигнального (умовного) і безумовного подразників.  Зіставлення психологічних та фізіологічних проявів процесів вищої нервової діяльності. Такі зіставлення використовують при вивченні вищих функцій мозку людини. Відповідні методики застосовували для вивчення нейрофізіологічних процесів, що лежать в основі явищ уваги, навчання, пам'яті і т.п.  Поряд з використанням перерахованих прийомів, що розширюють можливості методу умовних рефлексів, все більш плідним виявляється зіставлення досліджуваних фізіологічних показників з біохімічними та морфологічними.  Особливо тісно переплітається фізіологія вищої нервової діяльності з профілактичною медициною, санітарією і гігієною, питаннями правильної організації праці і побуту, фізичною культурою і спортом та ін. Хороше загальне визначення ставлення фізіології до медицини і педагогіки дають образні слова І.П. Павлова: «Для того щоб насолоджуватися скарбами природи, людина повинна бути здоровим, сильним і розумним. І фізіолог зобов'язаний навчити його цьому ».  Нагадаємо деякі класичні визначення фізіології вищої нервової діяльності. Готовність організму до адекватних дій до його безпосередньої зустрічі з біологічно важливим подразником була названа І.П. Павловим сигнальної діяльністю нервової системи - це центральне положення фізіології вищої нервової діяльності.  Термін «рефлекс» ми будемо відносити як до функцій багатьох ефекторів або навіть цілого організму, так і до окремих реакцій. Залежно від контексту будемо називати окремі рефлекси або з того подразника(за родом специфічних рецепторів), який їх викликає (наприклад, рефлекси на їжу, на болюче подразнення і т.п.), або за родом специфічних ефекторів (слюноотделительное рефлекс, згинальний рефлекс і т. п.). Сукупність нейронів, пов'язаних з даними рефлексом, будемо називати центром рефлексу, або рефлекторним центром. Згідно І.П. Павлову, рефлекторний центр - поняття функціональне, а не анатомічне.